Продуктивність сої залежно від попередників у Правобережному Лісостепу України

Анотація

Соя – культура ХХІ сторіччя. У світових ресурсах рослинного білка соєвий становить більше 20 %. Наші дослідження направлені на встановлення та розроблення економічно і енергетично доцільної, адекватної ресурсному наповненню урожайності зерна сої залежно від попередників у Правобережному Лісостепу України. Розрахунки балансу доступної вологи в ґрунті показали, що в умовах проведення досліджень він є від’ємний і складає від 640 до 1200 т/га, або 64-120 мм. На нагромадження та ефективне використання доступної вологи в ґрунті впливає кількість опадів і періодичність їх випадання, чергування культур у сівозміні (попередники), система обробітку ґрунту та удобрення. Найбільші запаси вологи в ґрунті були після збирання пшениці озимої та ячменю ярого. Найменші – після кукурудзи на зерно. За осінньо-зимовий період запаси доступної вологи в метровому шарі ґрунту поповнилися вдвоє, проте, закономірності згідно попередників збереглися.

Критичний період сої щодо вологи відбувається під час цвітіння. Дослідженнями встановлено, що найбільш ефективно рослини сої протягом вегетації витрачають вологу після пшениці озимої і найбільш витратно – після кукурудзи на зерно і соняшника. Попередники ранніх строків збирання (пшениця озима і ячмінь ярий) позитивно впливають на нагромадження і збереження вологи в ґрунті. Попередники пізніх строків збирання (кукурудза на зерно і соняшник)не сприяють покращенню водних властивостей ґрунту і запаси доступної вологи до 20 % менші порівняно з культурами ранніх строків збирання. Найвища, в середньому за три роки, урожайність сої отримана після пшениці озимої і склала 3,5 т/га, найменша – після кукурудзи на зерно (2,8 т/га, що на 0,7 т/га нижча контролю)