Селекція сої на покращення ознак продуктивності та адаптивності в умовах зрошення
Ключові слова:
соя, адаптивна здатність, зрошенняАнотація
Метою досліджень було шляхом удосконалення методики добору за продуктивністю виділити константні лінії сої, а також створити нові сорти сої з високими показниками продуктивності та стійкості до хвороб.
У межах визначених у процесі вивчення високопродуктивних гібридних комбінацій F5 сої (Юг 40/Lambert, Юг 40/Banana, 1814(2)90/КС 9, Даная/Фаетон, Ізумрудна/Tresor і BY 5823/Альтаїр) було виділено найбільш продуктивні лінії з різною тривалістю періоду вегетації. Ці лінії за показниками кількості насінин з рослини перевищили стандарт на 96,20-226,26 %, за масою насіння з рослини – на 105,52-193,07 %, а їх врожайність коливалась в межах 4,31-6,12 т/га.
Дослідження стійкості рослин сої до зморшкуватої вірусної мозаїки, бактеріального опіку, септоріозу і пероноспорозу показали, що в усіх виділених за ознаками продуктивності ліній, ознак зморшкуватої вірусної мозаїки та септоріозу виявлено не було. Високу і дуже високу стійкість (7-9 балів) до бактеріального опіку і пероноспорозу проявили такі лінії, як 8/15 Юг 40/Lambert, 15/3 Даная/Фаетон, 27/4 і 27/5 Ізумрудна/Tresor, 34/1 BY 5823/Альтаїр.
В результаті використання удосконаленого способу добору за продуктивністю – за числом продуктивних вузлів на рослині, було створено два нових сорти сої Святогор і Софія. Виділені лінії сої залучено до подальшого селекційного процесу і рекомендовано використовувати як джерела високої продуктивності й адаптивної здатності.Посилання
Сокол Т. В. Стійкість колекційних зразків сої до шкідливих організмів / Т. В. Со¬кол // Селекція і насінництво. – К. : Урожай, 2015. – Вип. 107. – С. 197-204.
Марков І. Л. Діагностичні ознаки хвороб сої та біолого-екологічні особливості розвитку їх збудників [Текст] / І. Л. Марков // Агроном. – 2013. – № 1. – С. 136-150.
Іванюк С. В. Імунологічна характеристика зразків сої в умовах правобе-режного лісостепу України / С. В. Іванюк, Ю. М. Шкатула // Селекція і насінництво. – К. : Урожай, 2013. – Вип. 103. – С. 256-261.
Петренкова В. П. Хвороби сої / В. П. Петренкова, Т. В. Сокол // Посібник Українського хлібороба. – 2013. – Т. 2. – С. 28-31.
Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обра¬бот¬ки результатов исследований) / Б. А. Доспехов. – М. : Агропромиздат, 1985. – 351 с.
Широкий уніфікований класифікатор роду Glycine max. (L.) Merr. / [ук-ладачі : Кобизєва Л. Н., Рябчун В. К., Безугла О. М. та ін.]. – Харків, 2004. – 37 с.
Григор’єва О. М. Основні хвороби сої і заходи по зниженню їх шкодочинності в умовах північного Степу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. Наук : спец. 06.00.11 “Фітопатологія” / О. М. Григор’єва. – Київ, 1996. – 21 с.
Венедіктов О. М. Хвороби і шкідники сої та заходи боротьби з ними / О. М. Венедіктов // Корми і кормовиробництво. – 2012. – Вип. 71. – С. 55-61.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).