Відповідність вогнезахисних целюлозовмісних матеріалів екологічній безпеці
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2021.01.013Ключові слова:
деревина, вогнезахисне покриття деревини, леткі продукти горіння, горіння деревини, димоутворенняАнотація
У будівництві все більш інтенсивно ведеться пошук нових високоефективних засобів вогнезахисту деревини. Але вогнезахист сьогодні повинен не тільки забезпечувати нормовану вогнестійкість деревини, а також зберігати її експлуатаційні параметри, вирішувати екологічну безпеку і довговічність. Тому важливою проблемою забезпечення життєдіяльності та безпечного функціювання об’єктів будівництва є розроблення, з економічної, технологічної та екологічної точок зору, спучуючих вогнезахисних покриттів для будівельних конструкцій, що можуть використовуватись не тільки нарівні з існуючими аналогами, але і бути високоефективними у спеціальних галузях будівництва, що уможливлює запобігання виникненню техногенних аварій. У статті наведено результати досліджень щодо підвищення ефективності захисту об’єктів шляхом переведення, застосованих в них, целюлозовмісних матеріалів до групи важкогорючих та встановлено, що застосування композиції переводить деревину у стан важкогорючості, яка не поширює полум’я поверхнею, з помірною димоутворювальною здатністю. За цими показниками пожежної небезпеки, вогнезахищена деревина, як будівельний матеріал, дозволяється до застосування для внутрішнього облаштування приміщень, в тому числі, на шляхах евакуації.
Посилання
Tichino N.A. (2002). Osobennosti prakticheskogo primeneniya ogne-i biozashchitnykh sredstv dlya propitki drevesiny. Pazharovzryvoopasnost veshchestv i materialov. Vyp. 6. M.: VNIIPO. Р. 38-43.
Zhartovskiy V.M., Tsapko Yu. V. (2006). Profilaktyka gorinnya tselyulozovmisnykh materialiv. Teoriya ta praktyka. Kyiv: UkrNDIPB MNS Ukrainy, 248.
But V.P., Zhartovskiy V.M., Tsapko Yu.V., Barylo O.G. (2004). Novyy podkhod k ognebiozashchite izdeliy iz tsellulozy. Pozharovzryvobezopasnost. M.: VNIIPO. Vyp. 5. Р. 31-32.
Maksimenko N.A. Issledovanie toksichnosti ognebiozashchitnykh preparatov. V kn.: Vtoraya Vsesoyuzn. Konferentsyya po biopovrezhdeniyam. Tez. dokl. 4 II, g. Gorkiy. 1981. Р. 144-145.
GOST 12.1.007-76 SSBT. Vrednye veshchestva. Klassifikatsyya i obshchie trebovaniya bezopasnosti. Kiev: Gosstandart Ukrainy. 1995.
Zhartovskiy V.M., But V.P., Tsapko Yu.V., Barylo O.G. (2004). Doslidzhennya mekhanizmu vognezakhysnoi efektyvnosti derevyny prosochuvalnymy kompozytsyyamy. Kommunalnoye khozyaystvo gorodov: Nauchno-tekhnicheskiy zbornik. Vyp. 55 (Tekhnicheskiye nauki i arkhitektura). K.: Tekhnika, Р. 219-229.
Baker J.M., a.o. (1977) Research in wood protection at the Princes Risborough Laboratory. 1975-1976 - Build. Res Establ. Curr. Pap. № 37. 14.
Becker G. (1978). Situation und Tendenzen der Holzschutzmittel Anwendung. Holz als Roh und Werkstoff. 36, № 7. Р. 255-260.
https://doi.org/10.1007/BF02610744.
Dobbs A.J., Grant C. (1978). The volatilization of arsenic on burning of copper-chrome-arsenic (CCA) treated wood. Holzforschung. 32, № 1. Р.32-35. https://doi.org/10.1515/hfsg.1978.32.1.32.
Krauses Chr., Englert N. (1980). Zur Gesundheitlichen Pentachlorphenolhaltiger Holzschutzmittel in Wohnrdumen. Holz als Roh und Werkstoff. № 11. Р. 429-432. https://doi.org/10.1007/BF02610441.
(1990). Pozharovzryvobezopasnost veshchestv i materialov. Nomenklatura pokazateley i metody ikh opredeleniya: GOST 12.1.044 - 1989 [Data vvedeniya 1991 - 01 - 01]. M.: Izdatelstvo standartov, 143.
Tsapko Yu.V., Sokolenko K.I. (2005). Aspekty modelyuvannya vognezakhysnykh kompozytsiy z derevyny. Naukovyy visnyk UkrNDIPB. № 1 (11). Р. 82-85.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).