Особливості біотопічного розподілу зайця сірого (Lepus Europaeus l.) в агроландшафтах лісостепу України

Анотація

У статті розкрито особливості стаціального розподілу зайця сірого у сучасних агроландшафтах Лісостепу України. Дослідження виконувалися упродовж 2015 – 2017 рр. у не вегетаційні періоди – з 1 листопада до 31 березня. Основними методами польових спостережень були типологічні і моніторингові; камеральних робіт – математико-статистичні та аналітичні.

Нині такі загальноприйняті способи оцінки стану популяцій польової фауни, як їх кількісний аналіз, актуально доповнювати вивченням стаціальної локалізації їх територіальних угрупувань. Останнє дає змогу окреслити конкретні екологічні чинники, що визначають перерозподіл представників тваринного світу у антропогенних екосистемах і, тим самим, удосконалювати існуючі методи класифікації типів мисливських угідь за категоріями цінності. Особливо важливими, з наукової точки зору, виглядають подібні заходи по відношенню до осілих господарськокорисних видів, зокрема зайця сірого, який характеризується високою плюральністю у виборі індивідуальних ділянок серед агроландшафтів сучасного Лісостепу України.

Так, у Правобережній лісомисливській зоні частота трапляння зайця сірого серед відкритих ландшафтів (орні землі, луки тощо) у не вегетаційний період становила лише 27,5 %, тоді як у Лівобережній – взагалі 23,5 %. У той час решта зустрічей із тваринами припадала на напівзакриті ценози серед польових угідь.

Беручи до уваги значно менші показники пересічності та мозаїчності ландшафтів рівнинної Лівобережної лісомисливської зони, і, у зв'язку з цим, її інтенсивніше господарське освоєння порівняно з Правобережною, логічною виглядає також суттєва різниця (32,1 %), між щільністю населення зайця сірого власне на оброблюваних землях зазначених зон на користь Правобережжя. Тут зустрічність виду була також частішою порівняно з лівобережжям – на післяжнивних стернях (+14,7 %), серед багаторічних (+8,7 %) та озимих (+29,7 %) сільськогосподарських культур, тоді як серед чагарників і балок вкраплених в агроландшафти лівобережжя зустрічність виду була вищою відповідно на 8,4 та 21,0 %, порівняно із правобережжям.

Узагальнюючи одержані результати вивчення просторового розповсюдження зайця сірого у сучасному Лісостепу України, а також аналогічні дослідження вітчизняних вчених впродовж останніх 50-ти років, можна дійти висновку про серйозні зміни у стаціальному перерозподілі тварин станом на ХХІ ст. як результату невпинної індустріалізації аграрного виробництва у бік зростаючого тяжіння місцевих угрупувань виду до освоєння напівзакритих природних і напівприродних ценозів серед агроландшафтів у міру посилення антропогенного навантаження на орні землі. Зазначені тенденції чітко прослідковуються у розрізі досліджуваних лісомисливських зон із досить відмінними природними та агроекологічними характеристиками.