Історична довідка розвитку селекції пшениці

Анотація

Стаття присвячена історії розвитку та становленню селекції, якій в останні два століття стали приділяти увагу історики і фахівці цієї галузі: Л. Семполовський (1897), Д. Рудзинський (1904), М. Гончаров (2005) та багато інших. Це відбулося завдяки тому, що сорти все частіше стають засобом виробництва, значно підвищують продуктивність сільського господарства.

Термін «селекція», його походження мало вивчено, що призводить до різного його тлумачення: «сортоводство», «сортівництво» і, навіть, насінництво. Проте більш вірне поняття терміну «селекція» дав К. Тимірязєв (1938) – селекція (від латинського слова selection) – означає добір практичним способом поліпшених, виведення нових форм культурних рослин, або приручених тварин для даної місцевості.

Відбір заклав основи виведення кращих сортів рослин, які поступово удосконалювалися.

Всі аборигенні сорти пшениці є результатом селекції. Про те як створювалося нове видове і сортове різноманіття дані не збереглися і про результати селекції дослідники роблять висновки за кількістю і якістю знайдених сортів, видів.

Розвиток капіталізму, відкриття нових ринків збуту сільськогосподарської продукції у XVIII-ХІХ ст. дало поштовх для відкриття дослідних селекційних установ у Росії: було відкрито низку нових селекційних установ, зокрема, Московське дослідне поле, Харківська, Одеська, Саратовська та інші селекційні станції.

У 1931 році було організовано 10 великих сільськогосподарських центрів, до яких увійшло 165 селекційних станцій, почалось будівництво теплиць, інших селекційних споруд, а в послідуючі роки і фітотронів, що значно підвищувало ефективність селекційного процесу.

У 90-ті роки минулого століття селекцією пшениці на Україні займалося 51 наукова установа, де було створено і передано на Державне сортовипробування 282 сорти пшениці озимої з урожайністю 5-7 т/га. Сьогодні, в Україні селекцію та насінництво пшениці озимої веде 101 наукова установа. Найвагоміших успіхів у створенні сортів пшениці озимої досягли: Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення – 59 (17,8 %) сортів, Інститут фізіології рослин і генетики НАНУ – 65 (19,1 %) та Миронівський інституту пшениці ім. В. М. Ремесла – 23 (6,7 %). Сорти цих інститутів здатні формувати врожайність 10,9-12,4 т/га.