Визнання і класифікація витрат

Автор(и)

  • П. Л. Сук

Анотація

Розкрито зміст і використання термінів “Затрати” і
“Витрати”. Встановлено, що вони є синонімами і вживаються пара-лельно. Інформацію про затрати використовують для калькулюван-ня собівартості продукції, а про витрати –для визначення фінансо-вого результату діяльності підприємства. У цих двох випадках суми
затрат можуть не збігатися. Справа в тому, що не всі понесені вит-рати включають у собівартість, одночасно може бути незавершене
виробництво на початок і кінець звітного періоду. Для визначення
фінансового результату береться собівартість проданої продукції.
Вона може бути вироблена не тільки у звітному, а і в попередньому
періоді. Часто трапляється, коли не вся продукція, вироблена у
звітному періоді, реалізована у цьому самому періоді.
Перелічені ситуації зумовлюють можливість наявності відхи-лень між сумою затрат за період і собівартістю реалізації. Запропо-новано, якщо йде мова про затрати, понесені за певний період, вжи-вати термін “Затрати”, а коли йдеться про визначення фінансового
результату – користуватися терміном “Витрати”.
Розглянуто різні підходи до класифікації витрат. Обґрунтовано
доцільність класифікування витрат за трьома напрямами: оцінка
запасів та визначення фінансового результату, прийняття рішень,
контроль виконання. За першим напрямом пропонується брати п’ять
ознак, зокрема вплив на фінансові результати. За цією ознакою витрати поділяють на невичерпані, що відповідають терміну “Затрати”,
і вичерпані, що відповідають терміну “Витрати”. Затрати показують
у Балансі (форма № 1), а витрати – у Звіті про фінансові результати
(форма № 2).

##submission.downloads##

Номер

№ 249 (2016): укр

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).