Методика визначення рівня самодостатності територіальних громад

Автор(и)

  • Н. В. Морозюк

Анотація

Розглянуто переваги та недоліки існуючих методик
оцінки рівня розвитку територій, зокрема з’ясовано, що в Україні багато
питань, пов’язаних із формуванням та практичним використанням
методик визначення депресивності та самодостатності територіальних
громад, залишаються нерозв’язаними. Методики визначення
депресивності територіальних систем розглядаються лише як один із
інструментів вирівнювання розвитку регіонів. Але, у процесі управління
територіями та знаходження балансу між регулюванням (а іноді й
втручанням) та самоорганізацією громади недостатньо лише методик
визначення їх депресивності.
Метою статті є розробка методики визначення рівня
самодостатності територіальних громад. Одержані наукові
результати ґрунтуються на використанні таких методів дослідження:
абстрактно-логічного, монографічного, наукового узагальнення і порівняння, формалізації, графічного й табличного, економікостатистичного, моделювання.
Вивчивши зарубіжні та вітчизняні методики оцінки розвитку
територій, ми зробили висновок, що найдоцільніше у процесі формування
самодостатності громад використовувати інтегральний індекс.
На основі офіційних статистичних даних розраховано індекс
самодостатності сільських територій України. Розраховано також
прогнозне значення індекса самодостатності при погіршенні соціальноекономічних та воєнно-політичних умов розвитку нашої держави,
успішної реалізації державних програм розвитку України та її сільських
територій, а також у разі впровадження запропонованої нами системи
забезпечення.

##submission.downloads##

Номер

№ 260 (2017)

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).