Побудова геодезичних ліній, як граничних траєкторій руху матеріальних частинок по поверхні
DOI:
https://doi.org/10.31548/energiya2022.02.094Анотація
Геодезичні лінії на поверхні відіграють роль прямих ліній на площині. Із точки на поверхні можна провести пучок геодезичних ліній, серед яких можуть бути прямі лінії (твірні поверхні, якщо поверхня лінійчата) і криві (плоскі та просторові). Важливою властивістю геодезичних ліній є те, що із ними зв’язаний рух матеріальних частинок по поверхнях. Чим більша швидкість руху матеріальної частинки по поверхні, тим більшою мірою її траєкторія наближається до геодезичної лінії поверхні.
Знаходження геодезичних ліній поверхонь ґрунтообробних органів і інших знарядь, якими рухається оброблюваний матеріал, дає уявлення про можливі траєкторії руху по них цього матеріалу. Існують практичні методи наближеного знаходження геодезичних ліній на поверхні в заданому напрямі. Для цього потрібно мати модель поверхні і вузьку смужку цупкого паперу, яку необхідно в заданому напрямі просувати по поверхні так, щоб вона не відривалась від неї. Лінія дотику смужки до поверхні і буде геодезичною лінією.
Якщо моделі поверхні немає, але є її рівняння, то існують теоретичні методи знаходження геодезичних ліній, які зводяться до розв’язування диференціальних рівнянь другого порядку.
Метою дослідження є знаходження геодезичних ліній на поверхні за заданими її параметричними рівняннями.
Розглянуто теоретичні методи знаходження геодезичних ліній на поверхні, яка задана параметричними рівняннями. Чисельними методами розв’язано диференціальні рівняння і побудовано геодезичні лінії на поверхні гіперболічного параболоїда.
Встановлено, що середньою геодезичною лінією є прямолінійна твірна поверхні, крайніми – плоскі перерізи поверхні площинами X=0 і Y=0, решта геодезичних – просторові криві. Доведено достовірність інтегрування диференційного рівняння чисельними методами і безпомилкову візуалізацію одержаних результатів.
Ключові слова: геодезична лінія, траєкторія руху, геодезична кривина, гіперболічний параболоїд
Посилання
Vasilenko, P. M. (1960). Teoriya dvizheniya chastitsy po sherokhovatym poverkhnostyam sel’skokhozyaystvennykh mashin [Theory of particle motion on rough surfaces of agricultural machines]. Kyiv: UASKhN, 283.
Gyachev, L. V. (1961). Teoriya lemeshno-otval’noy poverkhnosti [Theory of the share-dump surface]. Zernograd, 1961, 317.
Voitiuk, D. H., Pylypaka, S. F. (2002). Znakhodzhennia traiektorii rukhu materialnoi chastynky po hravitatsiinykh liniichatykh poverkhniakh iz horyzontalnymy tvirnymy [Finding the trajectory of a material particle on gravitational linear surfaces with horizontal generators]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoho ahrarnoho universytetu “Mekhanizatsiia silskohospodarskoho vyrobnytstva”, 12, 58-69.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
