Iнтенційна опозиція ствердження / заперечення в поетичному дискурсі Bасиля Cтуса

Анотація

У статті проаналізовано змістовий обшир інтенцій ствердження та інтенцій заперечення, які відображають універсальний спосіб пізнання світу й особистісне сприйняття життєвих реалій, стверджують інформацію або заперечують її, вказують на суперечливість та діалогічність думок. На багатому ілюстративному матеріалі, дібраному з поетичних текстів Василя Стуса, схарактеризовано засоби вербалізації інтенційної опозиції ствердження / заперечення, визначено низку синтаксичних конструкцій (стверджувальних і заперечних модально-інтенційних висловлень з різними типами предикатів, односкладних конструкцій іменного типу (номінативних, ґенітивних, квантитативно-ґенітивних), безособових, неповних еліптичних комунікатів та ін.), які увиразнюють контраст людського буття, передають найтонші порухи душі, психоемоційний стан людини, виокремлюють життєві пріоритети, посилюють експресію, іронію й естетику поетичного дискурсу. За допомогою вдало підібраної методології дослідження з’ясовано, що вербалізація інтенцій ствердження / заперечення в поетичному дискурсі В. Стуса ‒ особливий спосіб сприйняття та осмислення тієї суспільної доби, у якій жив і творив письменник, акт ствердження життєвих істин і непокори, непогодженості, заперечення і відкидання того, що заважало йому, великому інтелектуалу і патріотові, творити світлу будучність України.