Європейський досвід збереження об’єктів культурної спадщини в структурі міського середовища



Н. Е. Ружицька

Анотація


З бурхливим економічним зростанням більшість міст зазнають неконтрольованого розвитку, що в свою чергу призводить до деградації їх історичних центрів. Саме тому в сучасній світовій практиці спостерігається значне зростання наукових досліджень щодо вдосконалення підходів збереження, реконструкції та реставрації історичних центрів в структурі міського середовища. Дослідження спрямовані не лише на окремі архітектурні пам’ятки, але і композиційні ансамблі, а саме – старі квартали, райони та великі містобудівельні комплекси в міському середовищі. У Європейських країнах існують різні моделі здійснення культурної політики, у межах яких кожна держава має свої особливості формування та реалізації стратегії політики та державного управління щодо об’єктів нерухомої культурної спадщини, які потребують збереження та захисту. Вивчення актуальних підходів стосовно збереження історичних об’єктів, втілення котрих призведе у подальшому до раціонального використання територій, та покращення економічного потенціалу являється важливими питаннями розвитку міста. Аналіз заходів нормативно-правового регулювання, та заходів щодо збереження архітектурно-планувальної структури нерухомої культурної спадщини в сучасному міському середовищі являється важливою науковою проблемою, що охоплює як теоретичні так і практичні сторони розвитку містобудування.

Ключові слова: збереження, охорона, пам’ятка, міське середовище, містобудування, культурна спадщина, історико-археологічна нерухома спадщина, історичний центр.



Повний текст:

PDF

Посилання


Асєєв Ю. С. Пам’ятки архітектури. В кн.: Раннєслов’янський та

давньоруський періоди. Археологія Укр. РСР. Київ. Т. 3., 1975. С. 392–413.

Вечерський В. В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ, 2003. 560 с.

Катаргіна Т. І. Збереження культурної спадщини у Великій Британії, США, Канаді (історія і сучасність). Київ : НАН України; Ін-т історії України, 2003. 186 с.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р. (Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 04.10.88). URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_089.

Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини 17.10.2003 р. (Про приєднання до Конвенції див. Закон № 132-VI (132-17) від 06.03.2008). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69.

Матеріали Міжнародної конференції «Конвенції ЮНЕСКО в сфері охорони культурної спадщини і національне законодавство держав – учасників СНД» URL: https://www.ifap.ru/library/book205.pdf.

Офіційний сайт центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО : веб-сайт. URL: https://whc.unesco.org.

Про охорону культурної спадщини : Закон України від 23.09.2008 р. № 574-VI (574-17). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2000. 39. С. 333.

Терес Н. В. Міжнародна охорона нематеріальної культурної спадщини: світовий та український досвід. Етнічна історія народів Європи: зб. наук. праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. Вип. 36. С. 58–63.

Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід / В. Вакуленко, І. Валентюк, В. Грибан та ін. Київ : К.І.С., 2003. 176 с.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.