Вуглецедепонувальна здатність лісів Національного природного парку «Прип’ять-Стохід»

Анотація

Анотація. Наведено результати дослідження вуглецедепонувальної здатності лісових фітоценозів Національного природного парку «Прип’ять-Стохід». Встановлено, що вуглецедепонувальна функція досліджуваних лісових екосистем прямо залежить від величини щорічно продукованої органічної речовини, яка тісно корелює із віком деревостанів. Під час проведення розрахунків використано повидільне оцінювання інтенсивності вуглецеденпонування. За робочий масив даних слугували дані 113 тимчасових пробних площ та інформація з бази даних «Повидільна таксаційна характеристика лісу». В результаті дослідження встановлено загальні обсяги депонованого вуглецю у фітомасі лісових фітоценозів НПП «Прип’ять-Стохід» та їхню щорічну вуглецедепонувальну здатність у межах видів деревних рослин, класів бонітету, груп віку, типів лісорослинних умов та функціональних зон. Загалом, у лісових фітоценозах НПП «Прип’ять-Стохід» акумульовано понад 780 тис. м вуглецю. При цьому щорічна загальна вуглецедепонувальна здатність досліджуваних фітоценозів становить понад 18 тис. т вуглецю, або  близько 1,6 т∙га^-1∙рік^-1. У видовій структурі вуглецедепонування домінують м’яколистяні насадження, які щорічно депонують понад 46 % загального обсягу вуглецю. При цьому найвищими значення вуглецедепонувальної здатності характеризуються соснові насадження, де згаданий показник досягає рівня 1,94 т∙га^-1∙рік^-1. Визначено, що деревостани І^а і вище класів бонітету у межах НПП «Прип’ять-Стохід» щороку на 1 гектарі депонують близько 2,5 т вуглецю. У межах функціональних зон найвищою середньою вуглецедепонувальної здатністю характеризуються деревостани у зоні стаціонарної рекреації (2,0 т∙га^-1∙рік^-1) та господарській зоні (1,7 т∙га^-1∙рік^-1).

Ключові слова: природно-заповідний фонд; Національний природний парк; лісові фітоценози; вуглець; фіто маса; екологічні функції; вуглецедепонування.