ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРСТКА МОДФІКАЦІЙ МЕТОДУ БЕРМАНА ЗА ДІАГНОСТК СТРОНГІЛОЇДОЗУ СОБАК



N. M. Soroka, S. O. Dashchenko

Анотація


В статті наведено порівняльну характеристику
класичного методу Бермана та його модифікацій за стронгілоїдозу
собак. Для проведення дослідження використовували фекалії, відібрані
від здорових собак та собак, хворих на стронгілоїдоз (попередньо
діагностованих авторами), які утримуються в різних притулках Києва.
Всього було обстежено 30 собак, з них 6 виділяли личинок S. stercoralis.
Порівнювалась ефективність модифікацій, а також додаткові критерії
(часозатратність, залежність від наявності спеціального обладнання,
ціна обладнання, ефективність аналізу, зручність проведення). У
порівнянні використовували класичний метод Бермана з відстоюванням
протягом 6-8 годин, класичний метод Бермана, з відстоюванням
протягом 2 годин і подальшим центрифугуванням протягом 15 хв,
модифікацію методу Бермана авторства Francisco Hernández-Chavarría
і Leticia Avendaño, а також метод Бермана із заміною лабораторного
посуду аналогами.

Встановлено, що класичний метод і його модифікації володіють
66 % чутливістю за діагностики стронгілоїдозу собак. Модифікація із
застосуванням центрифуги, завдяки кращій накопичувальній
здатності, показала вищу чутливість (83 %) у порівнянні з іншими
модифікаціями і класичним методом. Модифікація із заміною спец.
посуду порівняно з аналогами володіє високою чутливістю і може бути
рекомендована для використання у клініках ветеринарної медицини, які
не мають достатнього матеріального забезпечення.
Ключові слова: стронгілоїдоз собак, діагностика, метод
Бермана, модифікації, ефективність, чутливість

Повний текст:

PDF

Посилання


Campo, P. L. (2014). Infección por strongyloides stercoralis: metanálisis

sobre evaluación de métodos diagnósticos convencionales (1980−2013). Rev Esp

Salud Pública, 88 (5), 581−600. Available at :

http://www.msssi.gob.es/biblioPublic/publicaciones/recursos_propios/res

p/revista_cdrom/vol88/vol88_5/RS885C_LCP.pdf.

Dillard, K. J. (2007). Strongyloides stercoralis infection in a Finnish kennel. Acta

Veterinaria Scandinavica, 37 (49), 1–6. Available at :

https://actavetscand.biomedcentral.com/articles/10.1186/1751-0147-49-37.

Ericsson, C. D., Siddiqui, A. A. (2001). Diagnosis of Strongyloides

stercoralis Infection. Clinical Infectious Diseases: electronic magazine, 33, 1040–

Available at : https://academic.oup.com/cid/article/33/7/1040/429704.

Hernandez-Chavarria, F., Avendano, L. (2001). A simple modification of the

Baermann method for diagnosis of strongyloidiasis. Mem. Inst. Oswaldo Cruz, 96 (6),

−807. Available at : http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0074-

&lng=en&nrm=iso.

Jaleta, T. G., Zhou, S., Bemm, F. M., Schär, F., Khieu, V., Muth, S., Streit,

A. (2017). Different but overlapping populations of Strongyloides stercoralis in dogs

and humans-Dogs as a possible source for zoonotic strongyloidiasis. PLoS

Neglected Tropical Diseases, 11 (8), 1−12.

Kaminsky, R. G.(1993). Evaluation of three methods for laboratory

diagnosis of Strongyloides stercoralis infection. J. Parasitol., 79, 277–280.

Thamsborg, S. (2017). Strongyloides spp. infections of veterinary

importance. Parasitology: electronic version, 144 (3), 274−284. Available at :

https://www.cambridge.org/core/services/aop-cambridgecore/

content/view/0E052A0C75B34441289883C1A4DDBC51/S0031182016001116a

.pdf/strongyloides_spp_infections_of_veterinary_importance.pdf.


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.