Гематологічні та біохімічні показники крові райдужної форелі залежно від рівнів лізину і метіоніну у комбікормах

Анотація

Важливими чинниками, що впливають на інтенсивність росту риби є дотримання оптимальних умов вирощування та повноцінно збалансованої годівлі. Раціональне використання поживних речовин комбікормів дозволяє отримати якісну товарну продукцію у короткі терміни. Гематологічні та біохімічні показники крові  райдужної форелі мають важливе значення для оцінки якості годівлі.

Кров є чутливим та інформативним індикатором стану організму, швидко реагує на зміни як екзогенних, так і ендогенних чинників. Динаміка біохімічних показників може слугувати маркером стану організму риб, характеризувати якість годівлі. Для характеристики загального стану організму дволітків райдужної форелі вагомими є біохімічні дослідження сироватки крові, що дають можливість отримати додаткові дані про фізіологічний стан риби. Білки крові регулюють колоїдно-осмотичний тиск в організмі, підтримують рівновагу рН, виконують транспортну функцію. Білки плазми крові можуть слугувати резервом амінокислот.

Таким чином, вивчення питання впливу різного амінокислотного живлення товарної райдужної форелі на гематологічні та біохімічні показники є необхідним для визначення потреби риби в лізині та метіоніні з метою забезпечення успішної діяльності холодноводних рибницьких господарств України.

Експериментальні дослідження на дволітках райдужної форелі Oncorhynchus mykiss (Walbaum, 1792) проведені в умовах господарства «Шипот» Перечинського району Закарпатської області.

Метою науково-господарського досліду передбачалося встановити вплив різних рівнів амінокислотного живлення товарної райдужної форелі на гематологічні та біохімічні показники їх крові.

Для цього за методом аналогів було сформовано п’ять піддослідних груп. У зрівняльний період піддослідна риба споживала комбікорм контрольної групи. В основний період досліду рівень лізину і метіоніну у продукційному кормі коливався від 2,5 до 2,9 % і від 0,8 до 1,0 % відповідно.

Годівлю райдужної форелі в період досліджень проводили 4–6 раз на добу, в денний час через рівні проміжки. Необхідну кількість корму розраховували відповідно до показників індивідуальної маси риб та температури середовища на момент годівлі.

Зразки крові відбирали із серця за допомогою ін’єкційної голки, яку вводили із черевної сторони по сагітальній лінії між грудними плавцями. В якості антикоагулянта використовували гепарин.

Концентрацію еритроцитів визначали пробірковим методом із використанням консервуючого розчину, мікроскопу і камери Горяєва, лейкоцити – непрямим методом на мазку крові, гемоглобін – гемоглобінціанідним методом на спектрометрі. Окрім цього, загальний білок у сироватці крові визначали рефрактометрично.

Показники пластичного обміну, а саме: вміст глюкози в крові риб визначали за методом І. П. Кондрахіна і ін. Принцип методу заснований на здатності глюкозооксидази, окислюючись, утворювати комплексну сполуку, яка забарвлює розчин у рожевий колір. Інтенсивність забарвлення розчину пропорційна вмісту глюкози в пробі. Концентрацію глюкози в крові розраховували за стандартним розчином у ммоль/л. Вміст загального білку у плазмі крові риб визначали за допомогою наборів реактивів фірми «Lachema» (Чеська Республіка) та стандартних розчинів субстратів.

Результати досліджень опрацьовані методом варіаційної статистики за допомогою програмного забезпечення STATISTICA 7.0. і MS Excel з використанням вбудованих статистичних функцій.

Результати проведених гематологічних досліджень свідчать також про те, що різний вміст лізину та метіоніну в раціонах дволітків райдужної форелі не викликає суттєвих змін у морфологічному складі та біохімічних показниках крові.Разом з тим, виявлено, що у риб 2- та 3-ї дослідних груп дещо підвищується вміст еритроцитів у крові від 1,21 Т/л до 1,25 Т/л, порівняно з аналогами контрольної групи.

Використання у годівлі піддослідних риб комбікормів із рівнем лізину та метіоніну відповідно 2,8 і 0,95 % призводило до зменшення кількості еритроцитів у крові. Так, у крові форелі 4-ї дослідної групи він становив 1,19 Т/л, що на 1,7–5,0 % менше порівняно з аналогічними показниками риб 2-ї та 3-ї дослідних груп.

Аналогічна закономірність спостерігалася і за рівнем гемоглобіну у плазмі крові риб. Так, найвищий його вміст встановлено у плазмі крові форелі 4-ї дослідної групи. Зростання вмісту лімітуючих амінокислот у комбікормах молоді райдужної форелі викликало незначні відхилення за вмістом гемоглобіну, порівняно з контролем. Так, найнижчий рівень гемоглобіну (110 г/л) встановлено у крові риб 3-ї дослідної групи, в комбікормі яких рівень лізину становив 2,6 % та метіоніну – 0,85 %.

Нашими дослідженнями було також встановлено, що підвищення рівнів амінокислотного живлення дволітків райдужної форелі суттєво не впливає на концентрацію лейкоцитів, хоча слід відзначити незначний позитивний вплив його на їх кількість у риб 4-ї та 5-ї дослідних груп.

Отже, використання в годівлі товарної райдужної форелі продукційних комбікормів з різним вмістом лізину та метіоніну істотно не впливало на морфологічні показники крові.

Результати наших досліджень свідчать про те, що різний рівень лімітуючих амінокислот (лізину та метіоніну) у раціонах дволітків райдужної форелі протягом періоду їхнього вирощування суттєво не позначається на біохімічному складі крові.

Концентрація загального білка в сироватці крові була майже однаковою в усіх піддослідних групах товарної форелі. Однак відмічено, що зростання рівнів лізину та метіоніну у комбікормах риб (4-а та 5-а дослідні групи) сприяло незначному зростанню вмісту загального білку у сироватці крові.

Підвищений вміст глюкози у крові риб 4-ї та 5-ї дослідних груп свідчить про активність обмінних процесів в організмі форелі, і як наслідок – про збалансованість лімітуючих амінокислот у комбікормах. Найбільший її вміст (4,32 ммоль/л) був у крові форелі 4-ї дослідної групи, комбікорм яких містив 2,8 % лізину та 0,95 % метіоніну.

Разом з тим, виявлено, що із зростанням рівня лізину та метіоніну в раціоні райдужної форелі підвищується вміст глобулінів у крові риб до 39,1 г/л, порівняно з аналогами контрольної групи (37,8 г/л). Аналогічна закономірність спостерігалася і за вмістом альбумінів у плазмі крові. Так, найвищий вміст альбумінів встановлено у плазмі крові риб 4-ї групи, які одержували повнораціонний комбікорм з підвищеним на 0,1 % лізину та 0,05 % метіоніну.

Отже, використання в годівлі райдужної форелі комбікормів з різним вмістом лізину та метіоніну істотно не впливало на морфологічні і біохімічні показники крові.

Аналогічна закономірність встановлена і за оцінки показників білої крові дволітків форелі. Зокрема, встановлено, що різні рівні амінокислотного живлення райдужної форелі не впливають на динаміку змін лейкоцитарної формули крові. Встановлено, що зростання рівнів лізину та метіоніну у комбікормах, які згодовували дволіткам, супроводжувало незначне збільшення кількості у їхній крові лейкоцитів, лімфоцитів та моноцитів. Рівень загальних ліпідів при цьому, практично залишався без змін, і становив у крові риб контрольної групи 4,3 ммоль/л, а у крові дослідних груп даний показник знаходився в межах 4,2-4,5 ммоль/л.