Зберігання еритроцитарної маси коней та контроль її стерильності
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2022.06.008Ключові слова:
еритроцитарна маса крові коней, мікробна контамінація, стерильність донорської кровАнотація
В даний час переливання крові слід розцінювати як операцію трансплантації тканини організму з усіма наслідками - можливим відторгненням клітинних і плазмових компонентів крові, розвитком алосенсибілізації до антигенів клітин крові і білків плазми, а також, при імунодефіцитному стані хворого, можливим розвитком життєво небезпечної реакції "Трансплантат проти господаря".
Еритроцитна маса - трансфузійне середовище, що містить не менше 70% еритроцитів, що є оптимальною в терапії анемічного синдрому. При рівних обсягах порівняно з цільною кров'ю еритроцитарна маса містить більшу кількість еритроцитів, але значно менше цитрату, продуктів розпаду клітин, клітинних та білкових антигенів та антитіл. Трансфузії еритроцитарної маси займають чільне місце в трансфузійної терапії, що має на меті заповнення дефіциту еритроцитів при анемічних станах.
Нами було дослідження 5 зразків консервованої еритроцитарної маси від клінічно здорових коней. Кров відбирали закритим методом з наступним відділенням еритроцитарної маси центрифугуванням. Зберігали масу в холодильнику при температурі 2-6°С впродовж 30 діб.
Посів кожного зразка проводили у товщу поживного середовища. Посіви в тіогліколевому середовищі і контрольні пробірки інкубували у термостаті за температури 20-25°C і за температури 30-35°C, з середовищем Сабуро - за температури 20-25°C. Термін інкубації посівів у термостаті в обох поживних середовищах становив 14 діб.
За результатами бактеріологічного дослідження проб еритроцитарної маси коней після їхнього зберігання, жодної нестерильної проби не було виявлено.
Отже, метод забору крові з використанням закритих систем, є надійним та дає змогу одержувати донорську кров та компоненти крові без втрати стерильності за тривалого терміну зберігання.Посилання
Allain, J., Bianco, C., Blajchman, M., Brecher, M., Busch, M., Leiby, D., Lin, L., Stramer, S. (2005). Protecting the blood supply from emerging pathogens: the role of pathogen inactivation. Transfusion Medicine Reviews. 19. p. 110–126.
Busch, M. (2006). Transfusion-transmitted viral infections: building bridges to transfusion medicine to reduce risks and understand epidemiology and pathogenesis. Transfusion. 46(9). p.1624-1640
Brecher, M., Hay, S. (2005). Bacterial contamination of blood components. Clinical Microbiology Reviews. 18. p. 195-204.
de Korte, D., Marcelis, J., Verhoeven, A., Soeterboek, A. (2002). Diversion of first blood volume results in a reduction of bacterial contamination for whole blood collections. Vox Sanguinis. 83. p. 13-16.
de Korte, D., Curvers, J., de Kort, W., Hoekstra, T., van der Poel, C, Beckers, E., Marcelis, J. (2006). Effects of skin disinfection method, deviation bag, and bacterial screening on clinical safety of platelet transfusions in the Netherlands. Transfusion. 46. p. 476-485.
Brecher, M., Holland, P., Pineda, A., Tegtmeier, G., Yomtovian, R. (2000). Growth of bacteria in inoculated platelets: implications for bacteria detection and the extension of platelet storage. Transfusion. 40. p. 1308-1312
Goodrich, R., Custer, B., Keil, S., Busch, M. (2010). Defining «adequate» pathogen reduction performance for transfused blood components. Transfusion. 50(8). p. 1827-1837.
Goodrich, R., Gilmour, D., Hovenga, N., Keil, S. (2009). A laboratory comparison of pathogen reduction technology treatment and culture of platelet products for addressing bacterial contamination concerns. Transfusion. 49. p. 1205-1216.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
