Вміст гумусу за різного використання дерново-підзолистого супіщаного ґрунту та обсяги емісійних втрат СО2

Анотація

У роботі представлені результати досліджень зміни вмісту гумусу за різних систем обробітку ґрунту і удобрення дерново-підзолистого піщаного суглинку протягом 4-х ротацій зерно-просапної сівозміни та встановлено обсяги емісійних втрат СО₂.

Встановлено, що системи удобрення мали більший вплив на вміст гумусу, порівняно із системами обробітку ґрунту. За 36-річний період досліджень втрати гумусу на фоні без добрив за оранки щорічно становили 0,13 т/га, тоді як за безполицевого обробітку – 0,11 т/га. За внесення на 1 га сівозмінної площі 7,8 т гною і N₅₇Р₆₃К₇₀ кг д. р. мінеральних добрив та систематичному обробітку з обертанням скиби накопичується 0,11 т/га гумусу щорічно, тоді як за поверхнево-безполицевого способу обробітку – 0,31 т/га.

Встановлено, що в зоні Полісся у дерново-підзолистому супіщаному ґрунті в сівозміні з одним полем багаторічних бобових трав без унесення добрив підтримувати бездефіцитний баланс гумусу лише за рахунок зменшення навантаження під час основного обробітку, неможливо.

Виявлено, що за систематичного впродовж чотирьох ротацій сівозміни внесення добрив за органо-мінеральної системи удобрення зумовило підвищення врожайності зернових культур у середньому від 36 до 62,%, тритикале ярого у 2,5 рази.

На фоні системи удобрення з елементами біологізації (3,9 тонн гною + N₈ + 1,2 тонни соломи + 3,3 тонни сидерату на 1 га сівозмінної площі), навпаки, урожайність культур сівозміни знижувалась в основному на 8-46%.

Отже, вища врожайність за органо-мінеральної системи удобрення, порівняно з контролем, зумовила більшу кількість органічної сировини, яка надходила у ґрунт для нагромадження органічної речовини та секвестрації вуглецю, що зумовило краще гумусоутворення та секвестрацію органічного вуглецю.

За середньої інтенсивності емісії СО₂ 6,3 кг/га/год. з ґрунту, протягом доби обсяг викидів становлять близько 167 кг з 1 га, а за увесь вегетаційний сезон близько 20,1 т/га двоокису вуглецю.

Отже, на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті під час вегетації культур непродуктивні втрати СО₂ складають від 2,1 до 4,2 кг/га/год.

Перспективними є подальші дослідження щодо встановлення ролі способів обробітку ґрунту сучасними знаряддями у формуванні родючості легких ґрунтів Полісся та мінімізації непродуктивних емісійних втрат ними органічної речовини.