Біологічні та морфологічні особливості іксодових кліщів західного регіону України
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2020.05.011Ключові слова:
кліщі, Dermacentor reticulatus, Ixodes ricinusАнотація
Кліщі родини Ixodidae широко поширені в Центральній Європі, належать до групи трихазяїнних кліщів і відіграють велике значення у сільському господарстві, серед домашніх тварин та в епідеміологічному благополуччі людей. Вивчення кліщів D. reticulatus та I. ricinus проводили у Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій та Тернопільській областях, у 12 населених пунктах та восьми районах. Крім того, моніторинг проводився в адміністративних центрах областей у визначених точках.
Протягом трьох років (2018–2020) було зібрано 3768 іксодових кліщів: 2784 D. reticulatus (1719 самок, 886 самців, 142 личинки, 37 німф) та 984 I. ricinus (508 самок, 367 самців, 93 личинки, 16 німф), обстежено 4830 тварин в Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій та Тернопільській областях.
Життєвий цикл кліщів I. ricinus зазвичай займав три роки. Їх найбільший пік, як правило, припадав на весну та на початок літа, з другим активним періодом восени в деяких районах Хмельницької та Тернопільської областей протягом всіх трьох років.
При дослідженні кліщів D. reticulatus спостерігали виникнення рясних популяцій кліщів у відкритих, неурбанізованих місцях, які виявляли на периферії сіл, на занедбаних територіях, пасовищах та лісових масивах. Життєвий цикл кліщів становив один або два роки залежно від умов навколишнього середовища. Кліщів даного виду більше реєстрували в холодних районах з достатньою відносною вологістю повітря. Основним періодом активності дорослих особин була весна, з вторинним піком восени, але динаміка значно варіювала в залежності від регіону.
Під час проведення досліджень були виявлені морфологічні аномалії у кліщів.
Посилання
Barker, S.C. and Murrell, A. (2008) Systematics and evolution of ticks with a list of valid genus and species names. In: Bowman, A.S. and Nuttall, P.A. (eds) Ticks: Biology, Disease and Control. Cambridge University Press, Cambridge, UK, pp. 1-39.
https://doi.org/10.1017/CBO9780511551802.002
Balashov ZhS. (1998) Iksodovye kleshchi - parazity i perenoschiki infektcii. Sankt-Peterburg: Nauka. 326 s.
Yemchuk, YeM. (1960) Fauna Ukrainy. Iksodovi klishchi. Kyiv: v-tvo Akademii nauk URSR, 168 s.
Akimov, A.I., Nebogatkin, I.V. (2016) Iksodovye kleshchi gorodskikh landshaftov g. Kieva. Kiev. 156 s.
Akimov, I.A, Nebogatkin, I.V. (2010) Seasonal Changes in Activity, Sex Composition and Areal of the Tick Ixodes ricinus (Fcari, Ixodida) in the Landscape-Geographical Regions of Ukraine. Вестник зоологии; 3(44): 245-251. https://doi.org/10.2478/v10058-010-0014-x
Jongejan, F., & Uilenberg, G. (2004). The global importance of ticks. Parasitology, 129 Suppl, S3-S14. https://doi.org/10.1017/s0031182004005967
Siuda, K. (1991) Kleszcze (Acari: Ixodida) Polski. PWN, Warszawa - Wrocław.
Estrada-Peña, A., Bouattour, A., Camicas, J.L., Walker, A.R. (2004) Ticks of domestic animals in Mediterranean region: a guide to identification of species. University of Zaragoza, Zaragoza.
Toutoungi, L.N., Gern, L. (1993). Ability of transovarially and subsequent transstadially infected Ixodes hexagonus ticks to maintain and transmit Borrelia burgdorferi in the laboratory. Experimental and Applied Acarology 17: 581-586. https://doi.org/10.1007/BF00053487
Bown, K.J., Begon, M., Bennett, M., Woldehiwet, Z., Ogden, N.H. (2003). Seasonal dynamics of Anaplasma phagocytophila in a rodent-tick (Ixodes trianguliceps) system, United Kingdom. Emerging Infectious Diseases 9: 63-70. https://doi.org/10.3201/eid0901.020169
Bown, K.J., Begon, M., Bennett, M., Birtles, R.J., Burthe, S., Lambin, X., Telfer, S., Woldehiwet, Z., Ogden, N.H. (2006). Sympatric Ixodes trianguliceps and Ixodes ricinus ticks feeding on field voles (Microtus agrestis): potential for increased risk of Anaplasma phagocytophilum in the United Kingdom? Vector-Borne and Zoonotic Diseases 6: 404-410.
https://doi.org/10.1089/vbz.2006.6.404
Beklemishev, V.N. (2009). Terms and concepts necessary in the quantitative study of populations of ectoparasites and nidicolles. Russian Ornithological Journal, 18 (509), 1527-1540.
https://doi.org/10.1111/j.1439-0507.1975.tb03538.x
Filippova N.A. (1977). We sub-sow ixodid ticks. Ixodinae. L .: Science. 396 s. [Fauna of the USSR], Arachnids. 4 (4)].
Kolonin, G.V. (2009). Fauna of ixodid ticks of the world (Acari, Ixodidae). Kolonon, G.V., Moscow.
Hillyard, P. (1996) Ticks of North-West Europe. Natural History Museum, London.
Jaenson, T.G.T., Tälleklint, L., Lundqvist, L., Olsen, B., Chirico, J. and Mejlon, H. (1994) Geographical distribution, host associations, and vector roles of ticks (Acari: Ixodidae, Argasidae) in Sweden. Journal of Medical Entomology 31, 240-256. https://doi.org/10.1093/jmedent/31.2.240
Boulanger, N., Boyer, P., Talagrand-Reboul, E., Hansmann, Y. (2019) Ticks and tick-borne diseases. Med Mal Infect, 49(2):87-97.
https://doi.org/10.1016/j.medmal.2019.01.007
Estrada-Peña, A. (2008). Climate, niche, ticks, and models: what they are and how we should interpret them. Parasitology Research 103, 87-95.
https://doi.org/10.1007/s00436-008-1056-7
Zahler, M. & Gothe, R. (2001). A new endemic focus of the bont tick Dermacentor reticulatus in Bavaria - risk of further endemic spreading of canine babesiosis. Tierarztliche-Praxis-Ausgabe-K, Kleintiere/ Heimtiere 29, 121-123.
Estrada-Peña, A., Bouattour, A., Camicas, J. and Walker, L.A.R. (2004). Ticks of Domestic Animals in the Mediterranean Region. A Guide to Identification of Species. Produced for the European Union Project Integrated Consortium on Ticks and Tick-borne Diseases (ICTTD-2).
Dautel, H., Dippel, C., Oehme, R., Hartelt, K. and Schettler, E. (2006). Evidence for an increased geographical distribution of Dermacentor reticulatus in Germany and detection of Rickettsia sp. RpA4. International Journal of Medical Microbiology 296, 149-156.
https://doi.org/10.1016/j.ijmm.2006.01.013
Sréter, T., Széll, Z. and Varga, I. (2005). Spatial distribution of Dermacentor reticulatus and Ixodes ricinus in Hungary: evidence for change? Short communication. Veterinary Parasitology 128, 347-351.
https://doi.org/10.1016/j.vetpar.2004.11.025
Bullova, E., Lukan, M., Stanko, M. and Petko, B. (2009) Spatial distribution of Dermacentor reticulatus tick in Slovakia in the beginning of the 21st century. Veterinary Parasitology 165, 357-360.
https://doi.org/10.1016/j.vetpar.2009.07.023
Cochez, C., Lempereur, L., Madder, M., Claerebout, E., Simons, L., De Wilde, N., Linden, A., Saegerman, C., Heyman, P. and Losson, B. (2011). Foci report of indigenous Dermacentor reticulatus populations in Belgium and a preliminary study on associated babesiosis pathogens. Journal of Medical Entomology, https://doi.org/10.1111/j.1365-2915.2011.00998.x
Levytska, V.A., Mushinsky, A.B., Berezovsky, A.V. (2019) Monitoring of tick-borne diseases transmitted by Ixodid ticks in the western regions of Ukraine. Scientific Bulletin of LNUVMB named after SZ Gzhytsky. T.21, № 96. S. 14-18. https://doi.org/10.32718/nvlvet9603
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
