Энерго-информационное направление в ландшафтном дизайне – традиция и инновация
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2016.07.017Ключові слова:
ландшафтний дизайн, гармонізація простору, Фен-Шуй, біолокаційний методАнотація
Обгрунтовується використання енерго-інформаційного підходу у ландшафтному дизайні. В основу цього підходу покладено розповсюджене у країнах Сходу вчення Фен-Шуй. Це традиційне вчення побудоване на сприйнятті та оптимізації енергетичних потоків, що практично ігнорується у «західних» школах ландшафтного дизайну. Біолокаційний метод дозволяє визначити «енергетичні» особливості конкретного ландшафту. Як основні напрямки використання цього методу у ландшафтному будівництві вже сьогодні ми бачимо попередню оцінку місцевості, вибір місць під житлову забудову чи тривалого перебування людей, прокладання ліній інженерних комунікацій та доріжково-стежкової сітки, визначення посадкових місць для деревних рослин з урахуванням їх відношення до геогенного випромінювання, а також оптимізації розміщення та форм архітектурних та інших елементів ландшафту. Перспективним, але поки що методично нерозробленим напрямком може стати комплексна енерго-інформаційна експертиза як вже існуючого ландшафту, так і дизайнерського проекту, що дозволить повніше гармонізувати простір.
Посилання
Gorelov A.M. (2007).Biolokaciya i ii ispol'zovanie v izuchenii rastenij [Dowsing and its use are in the study of plants] Kyiv, Ukraine: Fitosociocentr, 112.
Gorelov O.M. (2013). Enіologіchnі pіdhody u parkobudіvnictvі Proceding of intern. conf. «Maintenance and reconstruction of botanical gardens and dendroparks are in the conditions of steady development» Bіla Cerkva, Ukraine, 79 – 81.
Krinickij G.T. (1993). Morfofiziologicheskie osnovy selekcii drevesnyh rastenij: avtoref. diss. na sosisk. uch. step. d.b.n. po special'nosti 06.03.01. (lesnye kul'tury, selekciya, semenovodstvo i ozelenenie) i 03.00.12 (fiziologiya rastenij) [Morphophysiological of basis of selection of arboreal plants : Thesis for Doctor of Sciens Degree in Biology, speciality 06.03.01. (forest cultures, selection, seed-grower and planting of greenery) and 03.00.12 (phytophysiology), Kyiv, Ukraine, 53.
Marchenko I.S. (1995). Biopole lesnyh ehkosistem [Biofield of forest ecosystems] Bryansk, Rossia: Pridesen'e, 188.
Pilipenko G.P. (2001)/ Metodika bіolokacіi ta kartografuvannya geoaktivnih struktur. Metodichnі vkazіvki. [Methodology of biolocation and mapping of geoactive structures. Methodical pointing].Odesa, Ukraine: Astroprint, 26.
Rogozin M.V. (2016). Lesnye ehkosistemy i geobiologicheskie seti (Elektronnyj resurs) [Forest ecosystems and geobiological networks (Electronic resource)]. Perm', Rossia: PGNIU. 172. http://elis.psu.ru/node/358578.
Hanceverov F.H. (1996). Eniologiya. T. 1. [Eniology. V.1]. Moscow, Rossia, 282.
Shnyukov E.F., Shestopalov V.M., Yakovlev E.A. and al. (1993). Eсologicheskaya geologiya Ukrainy [Ecological geology of Ukraine] Kyiv, Ukraine: Naukova dumka, 408.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).