Продуктивність посівів проса залежно від елементів біологізації технології вирощування
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2017.02.006Ключові слова:
просо, сорт, інокуляція насіння, спосіб захисту від бур’янів, підживлення концентрованим органічним добривом, врожайність.Анотація
Представлені результати досліджень з питань впливу різних способів захисту від бур’янів, інокуляції насіння та підживлення рідким органічним добривом Гумісол Плюс на продуктивність рослин проса в умовах Правобережного Лісостепу України. Встановлено, що найвища врожайність досліджуваних сортів проса була отримана при застосуванні хімічного способу захисту від бур’янів і інокуляції насіння препаратом Хетомік. За органічної системи вирощування проса (без застосування пестицидів) найбільш ефективним способом захисту від бур’янового компоненту є мульчування міжрядь поліетиленовою плівкою, відпрацьованою грибницею та міжрядними обробітками.
Нашими дослідженнями встановлено, що вирощування досліджуваних сортів проса в умовах Правобережного Лісостепу України без захисту від бур’янів та інокуляції насіння забезпечувало їх урожайність на рівні 2,14–3,51 т/га, тоді як на варіантах з інокуляцією насіння препаратом Хетоміквона була вищою на 4,7-10,2 % (2,36-3,63 т/га). Найвищий рівень врожайності формував сорт Омріяне на варіантах з інокуляцію насіння препаратом Хетомік – 3,63 (хімічний), 3,45 (мульчування плівкою), 2,99 (механічний), 2,89 (мульчування відпрацьованою грибницею, 2,85 (мульчування тирсою) та 2,51 т/га (без захисту від бур’янів).
За умов інокуляції насіння препаратом Гумісол Плюс показники врожайності на контрольних варіантах (без підживлення) становили 2,89–3,08 т/га, тоді як при підживленні посівів Гумісолом Плюс (на II, III, VIII ет. ор.) підвищувало їх на 29,1-34,2 % і становили 3,73-4,02 т/га.
Посилання
Bielienikhina, A. V. (2012). Vrozhainist suchasnykh sortiv prosa pry vzaiemodii adaptyvnykh faktoriv [The yield of modern varieties of millet in the interaction of adaptive factors]. Biuleten Instytutu silskoho hospodarstva stepovoi zony NAAN Ukrainy.
Volkodav, V. V. (2000). Metodyka derzhavnoho sortovyprobuvannia silsko-hospodarskykh kultur [Methods of state sort testing crops]. Kiev : Derzhavna komisiia Ukrainy po vyprobuvanniu ta okhoroni sortiv roslyn.
Dospekhov, B. A. (1985). Metodyka polevoho opita [Methods field experience]. Moskow : Kolos
Dudkyn, V. M. & Lobkov V. T. (1990). Byolohyzatsyia zemledelyia, osnovnыe napravlenyia [Biologization agriculture, the main directions]. Moskow : Zemledelye.
Kasatkyn, V. V. (1996). Proso. Tekhnolohyia proyzvodstva [Millet. Production technology]. Moskow : Zernovie kultury.
Kysil, V. I. (2000). Biolohichne zemlerobstvo v Ukraini: problemy i perspekty [Biological agriculture in Ukraine: Problems and Prospects]. Kharkiv : Shtrykh.
Saiko, V. F. & Dehodiuk E. H. (1994). Teoretychni osnovy i praktychni aspekty rozvytku «biolohichnoho zemlerobstva» v Ukraini [Biologization agriculture, the main directions]. Chabany : Zemlerobstvo.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
