Метод вирощування апоміктичного насіння селекційно-цінних генотипів огірка посівного (Cucumis Sativus L.)

Автор(и)

  • S. I. Kondratenko THE NATIONAL ACADEMY OF AGRARIAN SCIENCES OF UKRAINE DEPARTMENT OF PLANT GROWING , Інститут овочівництва і баштанництва НААН України
  • O. P. Samovol THE NATIONAL ACADEMY OF AGRARIAN SCIENCES OF UKRAINE DEPARTMENT OF PLANT GROWING , Інститут овочівництва і баштанництва НААН України
  • O. V. Sergienko THE NATIONAL ACADEMY OF AGRARIAN SCIENCES OF UKRAINE DEPARTMENT OF PLANT GROWING , Інститут овочівництва і баштанництва НААН України
  • P. G. Dulnev V.P. Kukhar Institute of Bioorganic Chemistry and Petrochemistry (IBOPC) of the National Academy of Sciences of Ukraine , Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
  • T. M. Zamytska THE NATIONAL ACADEMY OF AGRARIAN SCIENCES OF UKRAINE DEPARTMENT OF PLANT GROWING , Інститут овочівництва і баштанництва НААН України

DOI:

https://doi.org/10.31548/dopovidi2018.01.006

Ключові слова:

огірок, партенокарпічна лінія, апоміктичний агент, апоміктичне насіння, дисперсійний аналіз

Анотація

Наведено результати досліджень з розробки методу індукції росту та формування апоміктичного насіння огірка посівного (Cucumis sativus L.). Встановлено, що на ініціацію росту апоміктичного насіння суттєвий вплив має реакція лінійного генотипу огірка. Виділено 3 селекційно-цінні лінії партенокарпічного типу, у яких впродовж 2-х років (2016-2017 рр.) вдалося стабільно отримувати повністю виповнене апоміктичне насіння з високими посівними якостями на рівні 84-92 % за умов пророщування у горщиковій розсаді. Встановлено, що за кількістю сформованого насіння апоміктичний метод розмноження значно поступається (у 12-22 рази) традиційному методу розмноження, який ґрунтується на інцухтуванні лінійного матеріалу. Але з селекційної точки зору цінність апоміктичного насіння є набагато вищою, оскільки вирощені з нього рослини є потенційними диплоїдними гомозиготами.


Посилання

Lisitsin, V. N. (2001). Ogirok (Cucumis sativus L.) [Cucumber (Cucumis sativus L.)]. Modern methods of breeding of vegetable and melon cultures. Kharkiv, 311-362.

Shmikova, N. A. (2006). Razrabotka sistemi biotehnologicheskih metodov, napravlennih na uskoreniye selektsionnogo protcessa ovoshnih kultur [Development of a system of biotechnological methods aimed at accelerating the breeding process of vegetable crops]. Moscow, 48.

Gemes-Juhasz, A. (2002). Effect of optimal stage 569 of female gametophyte and heat treatment on in vitro gynogenesis induction in cucumber (Cucumis sativus L.). Plant Cell Rep., 21, 105-111.

https://doi.org/10.1007/s00299-002-0482-8

J. W., Li, S. W., Si, Cheng, J. Y., Li, J. X., Liu, J. Q. (2013). Thidiazuron and silver nitrate enhanced gynogenesis of unfertilized ovule cultures of Cucumis sativus. Biologia Plantarum, 57(1), 164-168.

https://doi.org/10.1007/s10535-012-0269-x

Kurbatov V. G. (1995). Method for obtaining homozygous diploids of crops. The patent of the Russian Federation for invention. A01H 1/04, A 01N 43/40, 61/00. № 4928829/13; declared 23.01.1991; published 20.05.1995, № 14.

Kondratenko, S. I., Kravchenko, V. A., Sich, Z. D., Korniyenko, S. I., Gorova, T. K., Zhuk, O. Ya. (2013). Selectsiya ovochevih roslin: teoriya i praktika [Breeding of vegetable plants: theory and practice]. Vinnitsa, LLC "Nilan-LTD", 364.

Завантаження

Опубліковано

2018-02-28

Номер

№ 1(71) (2018)

Розділ

Агрономія

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).