Інноваційний розвиток України

Автор(и)

  • Б. В. Вишнівська

Анотація

Розглянуто стан інноваційного розвитку національної
економіки України. Проаналізовано обсяг виконаних наукових та науко-во-технічних робіт. Зроблено висновок про те, що інноваційні процеси в
економіці не набули вагомих масштабів, кількість підприємств, що
впроваджують інновації, зменшується з кожним роком і становить нині
12–14%, що менше в 3–4 рази, ніж у країнах з інноваційно розвиненою
економікою. Руйнівно вплинула на розвиток наукової сфери некомпе-тентна державна політика проведення ринкових реформ
Проаналізовано рівень інноваційної активності та джерела фінан-сування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. Встановлено,
що за період 2000–2015 років витрати промислових підприємств на
інноваційну діяльність зросли більше, ніж у 7,8 раза, витрати на дослід-ження і розробки – у 7,6 раза, витрати на придбання нових технологій –
майже в 6 разів.
Виявлено основні перешкоди, що гальмують перехід України до
інноваційної моделі розвитку.
Зроблено висновок про те , що інтенсивний розвиток інноваційної
діяльності в сучасних умовах забезпечує основу стійкого економічного
зростання, що надає можливість стверджувати про інноваційний тип
розвитку економіки на відміну від застійного, еволюційного, екстенсив-ного. Курс на інноваційний розвиток в Україні визначає перехід економіки
до нового якісного стану.

Завантаження

Номер

№ 244 (2016): укр

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).