Внутрішній контроль як інструмент соціально відповідального управління державними фінансами

Автор(и)

  • І. Ю. Чумакова

Анотація

Відповідно до міжнародних стандартів, внутрішній
контроль має бути інтегрований в процес управління державними
коштами і стати частиною делегування повноважень та управлінської
відповідальності та підзвітності керівника органу щодо досягнення
визначених цілей відповідно до виділеного бюджету та наявних ресурсів.
А керівник зобов’язаний відповідати і бути підзвітним не лише в частині
ефективного та результативного використання всіх ресурсів,
отриманих із державних джерел, а й за розвиток і поліпшення системи
внутрішнього контролю в структурних підрозділах органу та інших
визначених підконтрольних суб'єктах.
Як свідчить практика, система внутрішнього контролю в її
європейському розумінні (включаючи управління ризиками) у більшості
вітчизняних органів державної влади перебуває на стадії запровадь-ження, тому, відповідно до стандартів, внутрішні аудитори змушені у
такому випадку застосовувати власне судження про ризики. На основі
аналізу сучасних наукових розробок, законодавства України та існуючої
структури внутрішнього контролю у вітчизняних органах державної
влади, у статті  проведено оцінку методологічного забезпечення побу-дови в цих органах системи внутрішнього контролю європейського
зразка як інструменту соціально відповідального управління держав-ними фінансами.

Завантаження

Номер

№ 249 (2016): укр

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).