Агроресурси в енергетичній політиці Словаччини та Сербії (англ.мовою)
Анотація
Енергетика є ключовим сектором національної економікив Словаччині та Сербії. Основні цілі й пріоритети відображені в
стратегічному документі «План дій з енергетичної політики до 2035 року з
перспективою до 2050 року» в Словаччині, і в «Стратегії розвитку
енергетики до 2025 року з прогнозами до 2030 року» в Сербії. Обидві
держави збільшують свою енергетичну безпеку й самодостатність
шляхом диверсифікації джерел енергії на користь відновлюваних джерел
енергії та впровадження низьковуглецевих технологій.
Сільськогосподарська біомаса має найбільший технічний потенціал у
Словаччині. Її отримують з безпосереднього виробництва польових
культур та енергетичних установок, а також від «відпочинку» сільського
господарства й ландшафтного обслуговування (іншої біомаси). Словаччина
має потенціал і відповідний клімат для вирощування енергетичних рослин і
швидкорослих дерев (Salix sp., Populus sp. and Robinia sp.) [3. vol 8, no. 2, pp.
47–5], [3. vol. 58, no. 4, pp. 651–662] і зернові культури /Miscanthus, Panicum,
Sorghum/ /[3. vol. 9, no. 2, pp. 29–34.]. Найбільш придатні екологічні умови
можуть бути знайдені в низинах і височинах, розташованих у більш теплих
кліматичних умовах і достатньо вологих ґрунтах.
Словацьке законодавство встановило умови для швидко зростаючих
дерев на сільськогосподарських землях. Плантація може бути встановлена
на ґрунті, який класифікується в 5–9 категорії якості, зазначеній BPEJ
кодом (номер 1 представляє високу якість ґрунту, номер 9 – найнижчу);
забруднениий ґрунт; ґрунти поділяються на 3 або 4 категорії якості, якщо
вони розташовані в заплаві, заболочені або піддаються вітровій ерозії
(Закон № 34/2014 Coll.). Інші потенційно придатні райони включають
поклади й невикористовуваних сільськогосподарських земель. Площа посіву
на перелогових земелях в Словаччині становить близько 13,312.51 га й
невикористаних сільськогосподарських ґрунтів –15,575.85 га [11].
Найвищу частку обох областей можна знайти в місті Банська
область – Бистриця. Чутливі ділянки (забрудненого ґрунту) підходять для
швидкорослих дерев, через те, що вони виключені з виробництва харчових
продуктів. Чутливі ділянки розташовані на території Верхнього Нітра,
Жиліна, Ружомберок, Банська Бистриця, Жарська долини (Ziar), Елшава і
Хасава. Найбільшими було визначено області, придатні для
агроенергетичних культур – невикористані сільськогосподарські землі в
Сербії. Деградовані землі, які теж можуть бути використані як джерело
біомаси для виробництва біопалива, є також, але в значно меншій
кількості.
Додатковою перевагою є рекультивація забруднених ґрунтів і
зведення до мінімуму деградації, викликаних експлуатацією поверхневих
ресурсів. Родючі й помірно деградовані сільськогосподарські угіддя забезпе-чують сприятливі умови для агроенергетичних культур (таких як
Miscanthus) виробництво біомаси для виробництва енергії та екоре-культивації. Виробництво агро-енергетичних культур може сприяти
поліпшенню якості життя в сільській місцевості, скороченню бідності й
запобіганню соціальної та екологічної деградації, яка підтримує
диверсифікацію сільської економіки.
Завантаження
Опубліковано
2016-10-15
Номер
Розділ
Статті
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).