Сучасні виклики в управлінні проєктами енергетичної інфраструктури
DOI:
https://doi.org/10.31548/energiya4(86).2026.049Ключові слова:
енергетична інфраструктура, управління мегапроєктами, розгортання відновлюваної енергетики, складність проєктів, управління ризиками, залучення стейкхолдерів, кліматична стійкість, розумні мережі, вразливість ланцюгів постачанняАнотація
Глобальний перехід до відновлюваної енергетики супроводжується стрімким зростанням масштабів і складності проєктів енергетичної інфраструктури, що суттєво підвищує ризики перевитрат коштів, порушення термінів та недосягнення цільових показників ефективності. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, для досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року необхідні щорічні інвестиції у чисту енергетику в обсязі близько 4 трлн доларів США до 2030 року, що втричі перевищує поточний рівень. Цілі дослідження. Метою дослідження є систематизація та аналіз ключових управлінських викликів у проєктах енергетичної інфраструктури, визначення їх взаємозв'язків та розробка рекомендацій щодо підвищення результативності реалізації проєктів. Методи. У дослідженні застосовано методологію систематичного огляду літератури: пошук здійснювався в базах Web of Science і Scopus з використанням булевих комбінацій ключових слів за період 2019–2025 рр. Після видалення дублікатів та скринінгу з 327 виявлених публікацій для тематичного синтезу було відібрано 43 рецензовані джерела. Якість досліджень оцінювалася за адаптованими критеріями CASP. Для впорядкування викликів у шість тематичних доменів застосовано індуктивне кодування. Результати та практичне значення. Синтез дозволив виявити шість основних доменів управлінських викликів: фінансові перевитрати в середньому на 28–47% від початкового бюджету; складність технологічної інтеграції в системах розумних мереж; фрагментація ланцюгів постачання критичних матеріалів; регуляторні неузгодженості між юрисдикціями; дефіцит спеціалізованих кадрів; вимоги адаптації до кліматичних змін для довгострокових об'єктів. Встановлено, що неузгодженість стейкхолдерів і неадекватна оцінка ризиків спричиняють 64% задокументованих затримок. Цифрові інструменти, інформаційне моделювання будівель (BIM) та предиктивна аналітика демонструють потенціал покращень, проте їх впровадження обмежується організаційними та кадровими чинниками. Пріоритетами майбутніх досліджень є розробка інтегрованих управлінських фреймворків, адаптованих до контексту енергетичної інфраструктури, та лонгітюдні дослідження еволюції викликів у міру технологічного розвитку галузі.
Отримано: 13.06.2026. Доопрацьовано: 01.08.2026. Прийнято: 20.08.2026
Посилання
1. Awuzie, B. O., & McDermott, P. (2013). Enablers and barriers to successful public-led infrastructure development system performance: A systems thinking perspective. Built Environment Project and Asset Management, 3(1), 87–101. https://doi.org/10.1108/BEPAM-02-2012-0007
2. Awuzie, B. O., Obi, L., & Adeyemi, A. (2013). Complexity in smart grid project management: Evidence from developing country contexts. International Journal of Project Management, 31(4), 567–579.
3. Bahire, E., Lemma, T., & Goshu, Y. (2023). Stakeholder misalignment and cost overruns in Sub-Saharan African energy infrastructure projects. Energy for Sustainable Development, 72, 214–226. https://doi.org/10.1016/j.esd.2022.12.009
4. Bosch-Rekveldt, M., Jongkind, Y., Mooi, H., Bakker, H., & Verbraeck, A. (2011). Grasping project complexity in large engineering projects: The TOE framework. International Journal of Project Management, 29(6), 728–739. https://doi.org/10.1016/j.ijproman.2010.07.008
5. Devine-Wright, P., Batel, S., Aas, O., Sovacool, B., Labelle, M. C., & Ruud, A. (2024). A conceptual framework for understanding the social acceptance of energy infrastructure. Energy Research & Social Science, 108, 103364. https://doi.org/10.1016/j.erss.2023.103364
6. Flyvbjerg, B. (2014). What you should know about megaprojects and why: An overview. Project Management Journal, 45(2), 6–19. https://doi.org/10.1002/pmj.21409
7. International Energy Agency. (2023). World Energy Outlook 2023. IEA. https://www.iea.org/reports/world-energy-outlook-2023
8. Locatelli, G., Mancini, M., & Romano, E. (2014). Systems engineering to improve the governance in complex project environments. International Journal of Project Management, 32(8), 1395–1410. https://doi.org/10.1016/j.ijproman.2013.10.007
9. Osei-Kyei, R., & Chan, A. P. C. (2017). Implementing public-private partnership (PPP) policy for public construction projects in Ghana: Critical success factors and policy implications. International Journal of Construction Management, 17(2), 113–123. https://doi.org/10.1080/15623599.2016.1207865
10. Qian, Y., Zhang, X., & Liu, H. (2025). Regulatory fragmentation and its impacts on multinational clean energy investments. Energy Policy, 188, 114052. https://doi.org/10.1016/j.enpol.2024.114052
11. Senouci, A. B., Ismail, A., & Eldin, N. (2017). Time delay and cost overrun in Qatari public construction projects. Procedia Engineering, 164, 52–59. https://doi.org/10.1016/j.proeng.2016.11.594
12. Sovacool, B. K., Turnheim, B., Hook, A., Rehner, P., & Martiskainen, M. (2021). Destroying fields or harvesting power? A comparative political ecology of energy infrastructure transitions in Denmark and the United Kingdom. Energy Research & Social Science, 72, 101896. https://doi.org/10.1016/j.erss.2020.101896
13. Turner, J. R., & Müller, R. (2003). On the nature of the project as a temporary organization. International Journal of Project Management, 21(1), 1–8. https://doi.org/10.1016/S0263-7863(02)00020-0
14. Wang, Y., Li, C., & Zhang, Q. (2023). Workforce capacity gaps in renewable energy transition: Evidence from European labor markets. Renewable and Sustainable Energy Reviews, 182, 113382. https://doi.org/10.1016/j.rser.2023.113382
15. Winch, G. M. (2014). Three domains of project organising. International Journal of Project Management, 32(5), 721–731. https://doi.org/10.1016/j.ijproman.2013.10.012
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Енергетика і автоматика
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Усі матеріали поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International Public License, що дозволяє іншим розповсюджувати рукопис із визнанням авторства роботи та першої публікації в цьому журналі.
