До питання ключових термінів лінгвопрагматики
DOI:
https://doi.org/10.31548/philolog13(3).2022.001Анотація
Анотація. У статті обґрунтовано термін «прагматика» як підгалузь лінгвістики, що досліджує лінгвістичні форми та способи, за допомогою яких мовці реалізують свої цілі та завдання; комунікативні дії, які виконуються під час мовлення, а також умови, за яких відбувається спілкування.
Метою дослідження є огляд існуючих поглядів на проблему прагматики в сучасній лінгвістичній науці, та аналіз основних категорій мовознавства для вивчення комунікативної поведінки мовців. Актуальність досліджуваного явища зумовлена відсутністю всебічного висвітлення та узагальнення ключових категорій прагматичної лінгвістики.
Ми проаналізували основні категорії лінгвопрагматики, такі як прагматичний контекст, дейксис, референція, інференція, імплікатура, пресупозиція, а також типи мовленнєвих актів у ракурсі прагмалінгвістичного аналізу.
Головним висновком дослідження є те, що лінгвістична прагматика сприяє процесам інтерпретації не тільки того, що мовці говорять безпосередньо, а й того, що вони «мають на увазі» і як від цього залежить успішність комунікації. Лінгвопрагматика розглядає всі види контекстуального значення слів, враховує контекст спілкування, референтні ідентифікатори, логічне «виведення» смислів з натяків, непрямих посилань, фонових знань, тощо, дейктичні вирази, імплікатури та пресупозиції мовців і слухачів. Аналіз мовленнєвих актів за типом ілокуції та перлокуції сприяє інтерпретації комунікативних цілей та намірів мовця, а також передбаченню впливу висловлювання на слухача.
Посилання
Morris, C. W. (1938). Foundations of the theory of signs. In O. Neurath, R. Carnap, & C. W. Morris (Eds.), International encyclopedia of unified science. (77-138). Chicago, IL: University of Chicago Press.
Jia, Hongwei (2019) Foundations of the Theory of Signs (1938): A critique. Chinese Semiotic Studies. (1-14). Vol. 15 (1).
Yule, G. (1996). Pragmatics. Oxford: Oxford University Press, 139.
Thomas, Jenny. (2013). Meaning in interaction: An introduction to pragmatics. Routledge.
Austin J. L. (1975). How to do things with words. Second Edition (The William James Lectures). Ed. J.O. Urmson. Cambridge (Mass): Harvard University Press.
Grice, H. P. (1957). Meaning. The Philosophical Review. Vol. 66. № 3. 377-388.
Leech, G. H. (1983). Principles of Pragmatics. NY, London: Longman.
Searle, J. (1979). Expression and Meaning. Studies in the Theory of Speech Acts. CUP.
Ariel, Mira (2010). Defining Pragmatics. Cambridge University Press.
Robinson, Douglas (2006). Introducing Performative Pragmatics. London and New York: Routledge.
Sperber, Dan and Wilson, Deirdre (2005). Pragmatics. Eds. F. Jackson and M. Smith. Oxford Handbook of Contemporary Philosophy. (468–501). OUP, Oxford.
Kravchenko, N. K. (2017). Indirect Speech Acts' via Conversational Implicatures and Pragmatic Presuppositions. Cognition, Communication, Discourse. Series “Philology”, 14. 54-66.
Kravchenko, N., Pasternak, T. (2020). Institutional eco-pragmatics vs. anthropo-pragmatics: problems, challenges, research perspectives. Cogito. 12 (2). 24-39.
Grice, H. P. (1985). Logika i rechevoe obshchenie [Logic and conversation]. Novoe v zarubezhnoi lingvistike [New in foreign linguistics] / (Ed.) Paducheva E. V. M.: Progress. Vol. 16. Lingvisticheskaia pragmatika [Linguistic pragmatics]. (pp. 217-237) [in Russian].
Makarov, M. L. (2003). Osnovy teorii diskursa [Discourse theory fundamentals]. M.: Gnozis [in Russian].
Batsevych, F. S. (2010). Narysy z linhvistychnoi prahmatyky: monohrafiia. [Essays of linguistic pragmatics: monograph.]. Lviv: «PAIS» [in Ukrainian].
Watch President Joe Biden’s full inauguration speech/ https://www.youtube. com/watch?v=LGukNIEIhTU
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
