Латинська мова для бакалаврів з водних біоресурсів та аквакультури: лінгводидактичний аспект

Анотація

Сучасне суспільство потребує кваліфікованих фахівців у галузі аквакультури, які володіють не лише рідною, а й міжнародною професійною мовою, знайомі з науковим понятійно-термінологічним апаратом сучасних європейських мов. Метою статті є дослідження шляхів реалізації ключових понять і принципів професійної лінгводидактики у процесі навчання латинської мови на прикладі освітньо-професійної програми «Водні біоресурси та аквакультура», що і зумовило вибір методів дослідження: аналіз наукової літератури для вивчення стану проблеми, синтез та узагальнення. Дослідження довело, що латина є невід’ємною складовою підготовки бакалаврів, але її не можна розглядати як будь-яку іншу іноземну мову для спеціальних цілей: навчання живих мов спрямоване на формування іншомовної комунікативної компетентності студентів, а навчання латини зорієнтоване на формування професійно-термінологічної компетентності. Тому навчання латини варто розглядати в контексті професійної лінгводидактики, ключові поняття та принципи якої (як-от міждисциплінарна інтеграція, інтернаціоналізація, вибірковість) можуть бути застосовані та реалізовані в освітньому процесі. У розглянутій освітньо-професійній програмі компонент «Латинська мова» реалізує міжпредметні зв’язки з більшістю дисциплін як загального, так і спеціального циклів підготовки, що загалом передбачає взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємодоповнюваність міжпредметної інформації і способів її засвоєння. Отже, професійно орієнтоване навчання латини є цілісним, складним і водночас інтегративним процесом розвитку мовної особистості фахівця, що може становити науковий інтерес не лише в рамках методики навчання, а й у лінгводидактичному, термінологічному, когнітивному та інших аспектах і є перспективним напрямом для подальших досліджень.