Деякі побажання щодо викладання грецької науково-юридичної мови: досліджуючи запозичення
DOI:
https://doi.org/10.31548/philolog13(3).2022.010Анотація
Анотація. Класична грецька мова традиційно використовувалася як джерело для пояснення функціонування фахових мов, чи мов особливого призначення, у європейських мовах у різних тематичних сферах. Однак, стандартна новогрецька мова власне запозичує, а не слугує базою для запозичення європейським і іншим фаховим мовам, що здебільшого передбачає повторне запозичення термінології, створеної на основі (первісно) грецьких коренів, основ, афіксів і комбінованих форм. Це створює проблему адаптації до фонологічної (особливо фонотактичної) і морфологічної систем стандартної новогрецької мови. Уважніше вивчення окремих випадків показує, що на практиці не завжди відстежуємо дотримання принципів лінгвістичної правильності та узгодженості терміноутворення за вимогами Міжнародної організації зі стандартизації. Іноді можливий термінологічний вибір, коли одна форма дотримується вищезазначених принципів, а інша – не дотримується їх. Зосереджуючись на прикладі та описі чотирьох грецьких термінів – ψυχεδέλεια «психоделія», κοσμετολογία «косметологія», πλαγκτόν «планктон» і ιονισμός «іонізація» з вибірки термінів, які пройшли термінологічну «перевірку» на відповідність встановленим вимогам щодо принципів термінотворення, робота акцентує увагу на дидактичній складовій викладання фахових мов у новогрецькій мові загалом. Метою та подальшими кроками дослідження є прагнення до прийняття єдиного підходу у викладанні спеціальної термінології, враховуючи мультикультурні та полікультурні комунікативні умови, оскільки навчання мови та/або переклад вимагають усвідомлення мовного сприйняття «Іншого» для отримання взаємовигідних результатів. Викладачам фахових мов і перекладачам рекомендується зважати на термінологічний вибір відповідної форми термінів, починаючи з прикладів зазначених проблемних запозичень, які зараз використовуються в науковому та юридичному контекстах новогрецької мови. Висновок полягає в тому, що, хоча дескриптивні підходи є основними в лінгвістиці, у випадку запозичення термінології у межах колись впливових мов, які претендують на продовження безперервної історії, наприклад, як грецька, інколи краще використовувати прескриптивний підхід.
Посилання
Amiot, D. & G. Dal (2007). Integrating neoclassical combining forms into a lexeme-based morphology. In G. Booij, L. Ducceschi, B. Fradin, E. Guevara, A. Ralli, & S. Scalise (eds.), Proceedings of the Fifth Mediterranean Morphology Meeting. Bologna: Università degli Studi di Bologna, pp. 323–336.
Ayers, D. M. (1986). English words from Latin and Greek elements (second edition, revised and expanded by Thomas L. Worthen, with the assistance of R. L. Cherry). Tucson: University of Arizona Press.
Chaika, O., & Zakatei, Y. (2019). Monomials in English for Law. Філологічний часопис, 2 (14), 114–121.
Chaika, O. (2022). Foreign Language Teaching: Content of Poly- And Multicultural Education. International journal of social science and human research, 05(08), 3614–3621. https://doi.org/10.47191/ijsshr/v5-i8-36.
Chaika, O., Savytska, I., & Sharmanova, N. (2021). Revisiting Term Studies in Modern Poly-Cultural and Poly-Lingual Contexts: Methodological Approach. Wisdom, 3 (19), 17–29.
Chaika, O., & Krimpas, P. G. (2022). Dialogic interaction: inclusivity of poly- / multiculturally oriented facets in foreign language instruction and acquisition. Molod i Rynok [Youth and Market], 1 (199), p. 81-88. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2022.254060
Coates, R. (1999). Word Structure. London/New York: Routledge.
Contossopoulos, N. G. (1978). L’influence du français sur le grec : emprunts lexicaux et calques phraséologiques. Athènes: Université d’Athènes (doctoral thesis).
Doyle, M. (2013). Continuing theoretical cartography in the LSP Era. In Scholarship and Teaching on Languages for Specific Purposes, Ed. Lourdes Sánchez-López. Birmingham: University of Alabama. Retrieved from https://pages.uncc.edu/michael-scott-doyle/wp-content/uploads/sites/264/2013/03/Doyle-Continuing-Theoretical-Cartography-in-the-Language-for-Specific-Purposes-Era.pdf
Emiliani, C. (1991). Planktic/planktonic, nektic/nektonic, benthic/benthonic. Journal of Paleontology, n. 65(2), p. 329.
Galdia, M. (2021). Conceptual origins of legal linguistics. Comparative Legilinguistics – International Journal for Legal Communication n. 47, pp. 17–56.
Holmes, J. & R. G. Ramos (1993). False friends and reckless guessers: Observing cognate recognition strategies. In T. Huckin, M. Haynes, & J. Coady (eds.), Second Language Reading and Vocabulary Learning. Norwood, NJ: Ablex Publishing, pp. 86–108.
ISO 1087:2019, Terminology work and terminology science – Vocabulary.
Kanarakis, G. (ed.) (2017). The Legacy of the Greek Language. New York/Boston: Peridot.
Kirkness, A. (1984). The etymology of Europeanisms, or: lexicographers’ difficulties with ?lexicographer’. In R. R. K. Hartmann (ed.), LEXeter ?83 PROCEEDINGS: Papers from the International Conference on Lexicography at Exeter (9-12 September 1983). Tübingen: Niemeyer, pp. 109–116.
Krimpas, P. G. & D. Karadimou (2018). Terminological issues in official translations of international environmental conventions: The case of Greek as a target language. Parallèles n. 30(1), pp. 21–36.
Krimpas, P. G. (2016). Aspects diachroniques et synchroniques du grec en tant que langue culturelle : terminologie, néologie, purisme. In P. Frath & J. C. Herreras (ed.), Plurilinguisme et créativité scientifique. Hallennes-lez-Haubourdin: TheBookEdition.com/L’Observatoire européen du plurilinguisme (= Plurilinguisme 2), pp. 90–100.
Krimpas, P. G. (2017). ISO 704:2009 and equivalents of English financial terms in lesser-used languages: The case of Greek. Perspectives: Studies in Translation Theory and Practice n. 25(3), pp. 397–416.
Krimpas, P. G. (2019). Pseudologioi typoi kai yperdiorthōsī stī neoellīnikī koinī me vasī ta epipeda glōssikīs analysīs [Pseudo-learned forms and hypercorrection in Standard Modern Greek on the basis of linguistic analysis levels]. In A. Anastasiadī-Symeōnidī & A. Fliatouras (eds.), To logio epipedo stī sygchronī Nea Ellīnikī: Theōria, istoria, efarmogī: Apo ton oiko sto spiti kai tanapalin... Athīna: Patakī, pp. 57–126.
Mackridge, P. (1990). Ī neoellīnikī glōssa [The Modern Greek Language] (translated by: Κ.Ν. Petropoulos). Athīna: Patakī.
Mattila, H. E. S. (2006). Comparative Legal Linguistics (translated by Ch. Goddard). Aldershot/Burlington, VT: Ashgate.
Nybakken, O. E. (1959). Greek and Latin in scientific terminology. Ames: Iowa State College Press.
Prieto Ramos, F. (2021). Translating legal terminology and phraseology: between inter-systemic incongruity and multilingual harmonization. Perspectives – Studies in Translation Theory and Practice n. 29(2), pp. 175–183.
Pulcini, V. & M. Milani (2017). Neo-classical combining forms in English loanwords: Evidence from Italian. ESP Across Cultures n. 14, pp. 175–196.
Risner, M., & Spaine-Long, S. (2020). Introduction to the special issue. LSP vectors: Strengthening interdisciplinaryconnections. Global Business Languages, 20, viii-xv.Available at (DOI): https://doi.org/10.4079/gbl.v20.12.
Shynkaruk, V., Salata, H., & Danylova, T. (2018). Myth as a Phenomenon of Culture. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, 4. https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2018.152938.
Shynkaruk, L. V., & Shynkaruk, V. D. (2019). Issues of interethnic relations in the creative heritage of Panteleimon Kulish. International Journal of Philology, 1(10), 28–37. https://doi.org/10.31548/philolog2019.01.028.
Taavitsainen, I. (2001). Language history and the scientific register. In H.-J. Diller & M. Görlach (eds.), Towards a history of English as a history of genres. Heidelberg: Winter, pp. 185–202.
Valeontīs, Κ. Ε. & P. G. Krimpas (2014). Nomikī glōssa, nomikī orologia: Theōria kai praxī [Legal Language, Legal Terminology: Theory and Practice]. Athīna: Nomikī Vivliothīkī/Ellīnikī Etaireia Orologias.
Venuti, L. (1995). The Translator’s Invisibility: A History of Translation. London/New York: Routledge.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
