Загальна педагогізація українського суспільства – реальна необхідність і нагальна вимога нашого часу

Abstract

Стаття присвячена вивченню й аналізові досвіду педагогічного впливу та освітніх реформ  на успішний розвиток суспільства в умовах становлення індустріальної і правової Німеччини та необхідності загальної педагогізації українського суспільства. Зазначено, що освіченість, духовність, високий морально-психологічний стан був завжди властивим українському народу, але століття імперського рабства не минули безслідно для української нації. До всього того ще додаються наслідки війни на Сході України, втрата Криму, посилена інформаційна війна. Стан духовності в суспільстві і кожної особистості окремо катастрофічно падає, більшає людей, хворих на психопатію, що особливо відображається в кримінальній статистиці.

Окремим об’єктом соціально-педагогічної діяльності є особи, які постраждали внаслідок військового конфлікту. До цієї категорії відносять безпосередньо військових, які перебувають або повернулися із зони АТО, внутрішньо переміщених осіб, тобто переселенців, їхніх родичів, сім’ї загиблих і тих, хто надає допомогу, зокрема, волонтерів, психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників. Особливо цінним  для нас є німецький досвід, подолання духовності і морально – психологічної  кризи серед молоді в кінці XX століття.

Наголошується, що загальна педагогізація українського суспільства – реальна необхідність і нагальна вимога нашого часу в умовах неоголошеної війни, важливий чинник національної безпеки і стійкості нації. Підкреслюється роль мистецтва, яке є школою почуттів і незамінним засобом виховання культури та морально-естетичних переживань, формує романтичну піднесеність, прагнення до героїчного, захоплення красою природи й людського духу, світлість думок, почуттів і прагнень. З’ясовано, що питання впливу педагогічних ідей і освітніх реформ на суспільство, завжди перебували і перебувають у центрі постійної уваги держави і німецьких вчених.Акцентовано на тому, що роль педагога в Німеччині завжди була визначальною в формуванні  особистості і недаремно він має статус державного службовця. Пропонується запозичити і запровадити в українську практику те, що може позитивно вплинути на покращення духовності і морально-психологічного здоров’я  українського народу.