«ЗНАННЯ», «УМІННЯ» ТА «НАВИЧКИ» ЯК ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ І МЕТОДИЧНІ ЧИННИКИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Анотація

В статті аналізуються передумови створення і зміст такого основоположного державного документа, що визначає цілі освітньої та професійної підготовки студентів як кваліфікаційна характеристика на відповідну спеціальність на прикладі спеціальностей “Агрономія”, “Агрохімія і ґрунтознавство”, “Плодоовочівництво і виноградарство”, “Захист рослин”. Розглядається доцільність застосування педагогічної категорії “вміння” у стандарті вищої освіти – освітньо-кваліфікаційній характеристиці, без категорії “знання” для визначення професійних та соціально-професійних якостей майбутнього фахівця. Наведені теоретичні розробки відомих педагогів та психологів для виявлення зв’язку між двома категоріями – “знання” і “вміння” та їх значення під час застосування в освітньо-кваліфікаційній характеристиці. Викладені висновки авторів про те, що теоретичні знання студента під час навчання трансформуються у професійні вміння застосовувати ці знання на практиці, які в свою чергу в процесі постійного оновлення технологій вирощування, збирання та переробки сільськогосподарської продукції дають можливість набувати нових знань. Наводиться припущення, що використовуючи тільки категорію “уміння” для визначення професійних якостей майбутнього фахівця розробники освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра напряму підготовки “Агрономія” наголосили на обов’язковому переліку умінь, які вирізняють фахівця. На думку авторів, застосовуючи в освітньо-кваліфікаційній характеристиці перелік умінь, без висвітлення обов’язкового переліку попередньо набутих знань є намаганням зосередити увагу на відпрацюванні у студента досконалих вмінь, що складатимуть основу його арсеналу компетентності у майбутній професійній діяльності.