Настриги та фізико-механічні властивості вовни помісних ярок північнокавказької м'ясо-вовнової породи овець

Authors

  • І. І. Тимофійшин
  • А. В. Димчук

Abstract

Наведено результати досліджень вовнової продуктивності м’ясо-вовнових ярок різних генетичних поєднань. Для проведення досліджень були використані чистопородні барани-плідники асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною (асканійський кросбред) і помісні вівцематки північнокавказької м'ясо-вовнової породи, які отримані на першому та другому етапах ввідного схрещування.

Метою досліджень було вивчення вовнової продуктивності м’ясо-вовнових ярок різних генетичних поєднань у СВК «Лабунський» Полонського району Хмельницької області.

 Для дослідження було відібрано 10 голів помісних ярок (1/2 АК х 1/2 ПК) – І група, які отримані в результаті схрещування баранів-плідників асканійський кросбред з вівцематками північнокавказької породи, 10 голів помісних ярок (3/4 АК х 1/4 ПК) – II група, яких отримали в результаті схрещування баранів-плідників асканійський кросбред з помісними вівцематками північнокавказької породи (1/2 АК х 1/2 ПК) і 10 голів помісних ярок (7/8 АК х 1/8 ПК) – III група, отримані від схрещування баранів-плідників асканійський кросбред з помісними вівцематками (3/4 АК х 1/4 ПК).

Настриг немитої вовни у помісних ярок III групи становив 3,9 кілограм, що відповідно більше на 8,3 % і 2,6 %, у порівнянні з помісними ярками I і II груп. Слід зазначити про високий ступінь мінливості у піддослідних ярок (10,5-11,4 %) за настригами немитої вовни, що свідчить про їх високий генетичний потенціал, який проявляється в оптимальних умовах годівлі і утримання.

Найвищий вихід митої вовни був у помісних ярок третього покоління – 63,8 %, тоді, як у помісей першого і другого поколінь цей показник відповідно становив 60,5 % і 61,9 %. Зі збільшенням частки крові асканійських кросбредів у помісних тварин підвищувався вихід митої вовни.

За природною довжиною вовни помісні ярки III групи переважали відповідно на 9,2 % (P < 0,05) і 5,9 % помісних тварин I і II груп. У свою чергу, помісні ярки II групи недостовірно переважали за цим показником тварин I групи. За справжньою довжиною помісі III групи переважали, відповідно, своїх ровесниць I і II груп на 10,4 % (P < 0,05) і 6,5 % (P < 0,05). Сила звивистості у трьох групах піддослідних ярок була фактично однаковою і складала 25,2-26,6 %.

За класом тонини помісні ярки I групи належать до 58-50 якості, ярки II групи – до 56-50, а ярки III групи – до 50-48 якості.

Найміцнішою була вовна у помісних ярок III групи – 9,4 р. км. Найменш міцною була вовна у помісних ярок першого покоління, міцність якої склала 8,6 р. км розривної довжини.

Результатами досліджень встановлена доцільність схрещування маток породи північнокавказька з баранами-плідниками асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною (асканійський кросбред).

References

Куц, Г. А. ?сследования тонкой и полутонкой шерсти [Текст]: Методические рекомендации / Г. А. Куц. – Белгород, 1980. – 72 с.

Сухарльов, В. О. Вівчарство: Навч. посібник [Текст] / В. О. Сухарльов, О. П. Дерев’янко. – Харків: Еспада, 2003. – 256 с.

Тимофійшин, І. І. Перспективи розвитку вівчарства Хмельниччини. [Текст]: Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції / І. І. Тимофійшин // Зоотехнічна наука: історія, проблеми, перспективи, 2015. – С. 119-121.

Штомпель, М. В. Технологія виробництва продукції вівчарства: Навч. видання [Текст] / М. В. Штомпель, Б. О. Вовченко. – К.: Вища освіта, 2005 – 343 с.

Published

2017-02-22

Issue

Section

Статті