Микола Васильович Штомпель – видатний селекціонер і генетик, учений в галузі вівчарства

Автор(и)

  • Д. Т. Вінничук
  • І. В. Гончаренко

Анотація

Изложены основные моменты научной, педагогической и организаторской работы профессора Н. В. Штомпеля – выдающегося селекционера в  овцеводстве. Он автор таврийского типа асканийской тонкорунной породы овец и шести заводских линий. Ученый теоретически осмыслил накопленный селекционный материал по асканийской тонкорунной породе овец и сформулировал новые биологические закономерности изменчивости как способности организмов изменять свои признаки и свойства. Накопленные знания и опыт профессор Н. В. Штомпель передавал коллегам, аспирантам и студентам, работая заведующим кафедрой Украинской сельскохозяйственной академии. Многие теоретические и практические разработки ученого и по сей день остаются актуальными.

Завантаження

Опубліковано

2017-02-22

Номер

№ 236 (2016): (укр)

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).