ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДИФІКАЦІЙ МЕТОДУ БЕРМАНА ЗА ДІАГНОСТИКИ СТРОНГІЛОЇДОЗУ СОБАК

Автор(и)

  • N. M. Soroka National University of Life and Environmental Sciences Of Ukraine , National University of Life and Environmental Sciences Of Ukraine
  • S. O. Dashchenko National University of Life and Environmental Sciences Of Ukraine , National University of Life and Environmental Sciences Of Ukraine

Анотація

В статті наведено порівняльну характеристику
класичного методу Бермана та його модифікацій за стронгілоїдозу
собак. Для проведення дослідження використовували фекалії, відібрані
від здорових собак та собак, хворих на стронгілоїдоз (попередньо
діагностованих авторами), які утримуються в різних притулках Києва.
Всього було обстежено 30 собак, з них 6 виділяли личинок S. stercoralis.
Порівнювалась ефективність модифікацій, а також додаткові критерії
(часозатратність, залежність від наявності спеціального обладнання,
ціна обладнання, ефективність аналізу, зручність проведення). У
порівнянні використовували класичний метод Бермана з відстоюванням
протягом 6-8 годин, класичний метод Бермана, з відстоюванням
протягом 2 годин і подальшим центрифугуванням протягом 15 хв,
модифікацію методу Бермана авторства Francisco Hernández-Chavarría
і Leticia Avendaño, а також метод Бермана із заміною лабораторного
посуду аналогами.

Встановлено, що класичний метод і його модифікації володіють
66 % чутливістю за діагностики стронгілоїдозу собак. Модифікація із
застосуванням центрифуги, завдяки кращій накопичувальній
здатності, показала вищу чутливість (83 %) у порівнянні з іншими
модифікаціями і класичним методом. Модифікація із заміною спец.
посуду порівняно з аналогами володіє високою чутливістю і може бути
рекомендована для використання у клініках ветеринарної медицини, які
не мають достатнього матеріального забезпечення.
Ключові слова: стронгілоїдоз собак, діагностика, метод
Бермана, модифікації, ефективність, чутливість

Посилання

Campo, P. L. (2014). Infección por strongyloides stercoralis: metanálisis

sobre evaluación de métodos diagnósticos convencionales (1980−2013). Rev Esp

Salud Pública, 88 (5), 581−600. Available at :

http://www.msssi.gob.es/biblioPublic/publicaciones/recursos_propios/res

p/revista_cdrom/vol88/vol88_5/RS885C_LCP.pdf.

Dillard, K. J. (2007). Strongyloides stercoralis infection in a Finnish kennel. Acta

Veterinaria Scandinavica, 37 (49), 1–6. Available at :

https://actavetscand.biomedcentral.com/articles/10.1186/1751-0147-49-37.

Ericsson, C. D., Siddiqui, A. A. (2001). Diagnosis of Strongyloides

stercoralis Infection. Clinical Infectious Diseases: electronic magazine, 33, 1040–

Available at : https://academic.oup.com/cid/article/33/7/1040/429704.

Hernandez-Chavarria, F., Avendano, L. (2001). A simple modification of the

Baermann method for diagnosis of strongyloidiasis. Mem. Inst. Oswaldo Cruz, 96 (6),

−807. Available at : http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0074-

&lng=en&nrm=iso.

Jaleta, T. G., Zhou, S., Bemm, F. M., Schär, F., Khieu, V., Muth, S., Streit,

A. (2017). Different but overlapping populations of Strongyloides stercoralis in dogs

and humans-Dogs as a possible source for zoonotic strongyloidiasis. PLoS

Neglected Tropical Diseases, 11 (8), 1−12.

Kaminsky, R. G.(1993). Evaluation of three methods for laboratory

diagnosis of Strongyloides stercoralis infection. J. Parasitol., 79, 277–280.

Thamsborg, S. (2017). Strongyloides spp. infections of veterinary

importance. Parasitology: electronic version, 144 (3), 274−284. Available at :

https://www.cambridge.org/core/services/aop-cambridgecore/

content/view/0E052A0C75B34441289883C1A4DDBC51/S0031182016001116a

.pdf/strongyloides_spp_infections_of_veterinary_importance.pdf.

Завантаження

Опубліковано

2019-03-05

Номер

№ 285 (2018)

Розділ

Статті

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).