Експериментальне зараження лабораторних щурів личинками нематоди Eustrongylidesexcisus (nematoda: Dioctophymatidae)
DOI:
https://doi.org/10.31548/ujvs2019.03.011Анотація
У статті наведено дані, щодо результатів дослідної роботи із встановлення референтних значень рівня рН шлункового соку та його об’єму, відібраного у лабораторних щурів за введення різної кількості 1 % розчину соляної кислоти та без неї. Виявлено, що рівень рН шлункового соку інтактних тварин був на рівні 3,7 ± 0,67 (р ˃ 0,001), а об’єм останнього становив 2,1 ± 0,07мл (р ˂ 0,01). За введення через ротошлунковий зонд 0,5 мл 1 % розчину соляної кислоти, відзначали зміни рН, які були на рівні 2,17 ± 0,1 (р ˃ 0,01), а об’єм шлункового соку становив 2,47 ± 0,11 мл (р ˂ 0,01). Введення 1 мл 1 % розчину соляної кислоти до організму досліджуваних тварин характеризувалось зниженням рівня рН до 1,2 ± 0,13 (р ˃ 0,02) та об’ємом шлункового соку – 2,59 ± 0,12 мл (р ˂ 0,01). Другим етапом досліджень встановлено залежність виживаності личинок нематоди Eustrongylidesexcisus в організмі експериментально заражених щурів від рівня рН шлункового соку. Так, дослідженнями було встановлено, що за зниження рівня рН відсоток виживаності паразитів зростає. Виживаність в організмі інтактних тварин становила 18 %. Серед тварин, яким штучно знижували рівень рН шляхом введення розчину соляної кислоти у дозі 0,5 мл виживаність паразитів склала – 38 %, а тим, яким вводили 1 мл розчину кислоти – 52 %. За результатами патологоанатомічного розтину виявлено гострий катаральний та геморагічний гастрит, а також перитоніт.
Ключові слова: експериментальне зараження, шлунковий сік, рівень рН, щурі, Eustrongylidesexcisus, риба, виживаність, патолого-анатомічні зміни, Чорне море, Дніпро-Бузький лиман, Миколаївська та Одеська областіПосилання
Bessarabov, B. F., Ostapenko, V. A. (2011) Hishnye pticy. Diagnostika, lechenie i profilaktika zabolevanij; metody soderzhaniya. [Predator birds. Diagnosis, treatment and prevention of diseases; Content Methods.] Uchebno-metodicheskoe posobie. – Moscow: «Akvarium-Print», 256.
Bіkhovskaya-Pavlovskaya Y. E. (1985) Parazytі rіb. Rukovodstvo po yzuchenyyu.[ Fish parasites. Study guide.] Leningrad: Nauka, 121.
Dogel, V.A. (1962) Obshaya parazitologiya. [Total parasitology.] Izdatelstvo Leningradskogo universiteta, 464.
Karmanova, E. M. (1968) Dioktifimidei zhivotnyih i cheloveka i vyizyivaemyie imi zabolevaniya. [Dioctifimidea of animals and humans and diseases caused by them] M.: Iz-vo « Nauka», 261.
Lichtenfels, J. R., Stroup, C. F. (1985) Eustrongylides sp. (Nematoda: Dioctophymatoidea): First Report of an Invertebrate Host (Oligochaeta: Tubificidae) in North America Proc. Helminthol. Soc. Wash. 52 (2). 320–323.
Makarova, M. N., Rybakova, A. V., Gushin, Ya. A., Shedko, V. V. (2016) Anatomo-fiziologicheskaya harakteristika pishevaritelnogo trakta u cheloveka i laboratornyh zhivotnyh. [Anatomical and physiological characteristics of the digestive tract in humans and laboratory animals.] Mezhdunarodnyj vestnik veterinarii, № 1, 84–104.
Narr, L. L., O’Donnell, J. G., Libster, B., Alessi, P., Abraham, D. (1996) Eustrongylidiasis – a parasitic infection acquired by eating live minnows. J. Am Ost Assoc. – 96:400 – 2. https://doi.org/10.7556/jaoa.1996.96.7.400
Novakov, N., Bjelic-Cabrilo, O., Circovic M., Jubojevik D., Lujic, J. (2013) Eustrongylidosis of European Catfish (Siluris glanis). Bulg. J. Agric. Sci., Supplement 1. 72–76.
Shay, А., Komarov, S., Fels, S. S., Meranze, D., Gruenshtein, M., Siplet, H. (1945) Simple method for the uniform production of gastric ulceration in the rat. Gastroenterology, № 5, 43–61.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
