Зарубіжний досвід регулювання ринку землі сільськогосподарського призначення

Анотація

У статті досліджено теоретичні засади формування системи функціонування ринку землі сільськогосподарського призначення в зарубіжних країнах. Проаналізовано, як базові, так і спеціальні параметри законодавчої основи про землю, захист прав та можливостей власників земельних ділянок, процедури купівлі та продажу в контексті земельних відносин.

Визначено, що успіх земельних реформ і ефективність впровадження та функціонування ринку земель залежать від рівня їх наукової обґрунтованості, державного регулювання та міри узгодження інтересів його учасників. В іноземних країнах земельні відносини регулюються нормами цивільного, адміністративного права, або спеціальними законами, присвяченими окремим видам земельних відносин, а також законами про аграрні й земельні реформи. Ключовими аспектами публічного регулювання вважаються: система оподаткування, кредитно-фінансовий механізм, антимонопольна політика, спеціальні цільові програми. У країнах із різним суспільно-політичним устроєм має місце різний рівень централізації та децентралізації управління земельними ресурсами, різні повноваження щодо регулювання землекористування мають представницькі органи територіальних громад, неоднаковими є організаційно-правові форми землекористування та форми власності на земельні ресурси. Визначено, що правове регулювання земельного потенціалу має містити ефективні аспекти практичного застосування норм у реальному контексті. Тобто, не лише нормативне існування правил щодо функціонування, а й практичний аспект забезпечення реалізації земельного потенціалу держави через місцеві органи влади в межах земельних площ. Це можна простежити на досвіді зарубіжних країн, таких як США, Німеччина, Франція, Італія, Польша, Кіпр, Ізраїль.