Економіка і управління бізнесом

Метою даної роботи є наукове обґрунтування теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування та управління кредитного портфеля банку на прикладі комерційного банку АТ «Державний ощадний банк України». Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання, а саме: теоретично обґрунтувати економічну сутність та розкрити структуру кредитного портфеля комерційного банку; розкрити принципи та особливості формування кредитного портфеля комерційного банку; визначити методи оцінки якості кредитного портфеля комерційного банку; проаналізувати фінансово-економічну діяльність в АТ «Державний ощадний банк України»; провести аналіз кредитного портфелю комерційного банку; оцінити показники фінансового стану та визначити проблеми і напрями підвищення ефективності кредитного портфелю вітчизняних комерційних банків; запропонувати шляхи вдосконалення управління кредитного портфеля; розглянути банківський моніторинг заставного майна, як спосіб підвищення рівня забезпеченості кредитного портфеля.

Для досягнення визначеної мети застосовувався комплекс загальнонаукових методів. У процесі дослідження застосовувалися такі методи дослідження: спостереження (систематичне вивчення банку, отримання первинної інформації у вигляді показників фінансової звітності за аналізований період), порівняння (зіставлення аналізованих параметрів, коефіцієнтів, статей балансу між собою або з базовим показником, нормативним значенням), абстрагування (відхід у визначеннях категорій від несуттєвих властивостей та виділення декількох суттєвих характеристик), метод групувань (при розгляді класифікації кредитів); різноманітні прийоми статистичних методів, зокрема порівняння – при зіставленні фактичних даних за відповідні періоди; спостереження були використанні для вивчення і оцінки фінансового стану Креді Агріколь Банку, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Результати кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Одним з етапів кредитного процесу та визначальною умовою кредитних відносин, без сумніву, є визначення кредитоспроможності клієнтів, її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Помилки комерційного банку в оцінці кредитоспроможності позичальників можуть привести до погіршення якості кредитного портфеля, через що банк змушений збільшувати витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому - до його банкрутства.

Щоб уникнути такої невтішної перспективи, слід розробити і застосовувати єдину науково обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників. Однак про яку єдину науково обґрунтовану методику (чи навіть -  про підхід) можна говорити, якщо немає єдиного науково обґрунтованого визначення самого поняття кредитоспроможності?

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність фізичної особи повністю та у визначений кредитним договором строк виконати зобов’язання перед кредитодавцем. Кредитоспроможність позичальника була, є і лишається одним з головних критеріїв щодо доцільності встановлення кредитних відносин між кредитодавцем та позичальником. Крім того, кредитоспроможність нерозривно пов’язана з особистими якостями позичальника (репутацією, принциповістю, надійністю, щирістю тощо), його соціальним статусом (місцем роботи, типу зайнятості, кваліфікації, сімейного стану тощо), наявністю капіталу (наявність власного майна позичальника).

З метою мінімізації ризиків кредитодавця за кредитними операціями для визначення кредитоспроможності позичальника рекомендуємо використати запропоновану методику оцінки кредитоспроможності, що базується на аналізі семи кредитних факторів, а саме:

- оцінка правового статусу позичальника;

- оцінка особистих якостей позичальника;

- оцінка соціального статусу позичальника;

- оцінка капіталу позичальника;

- оцінка забезпечення позичальника;

- оцінка доходу позичальника;

- оцінка покриття боргу позичальником.

Використання кредитодавцем зазначеної методики дозволить встановити наступне:

- чи може позичальник отримати кредит взагалі;

- чи може позичальник отримати бажану суму кредиту;

- яку суму кредиту може отримати позичальник.

Рекомендована методика оцінки кредитоспроможності позичальника реалізована у формі скорингової моделі оцінки кредитоспроможності позичальника.

Скорингова модель дозволяє провести оцінку кредитоспроможності позичальника, оцінити кредитні ризики кредитодавця на підставі розрахунку кількісних показників (економічна кредитоспроможність) та якісних характеристик (особиста кредитоспроможність) позичальника.

Суть зазначеної скорингової моделі полягає у присвоєнні позичальнику балів за результатами аналізу заповнених ним спеціальних форм і анкет, що розроблені кредитодавцем.

За результатами набраних балів рекомендована скорингова модель дає можливість кредитодавцю зробити висновок щодо доцільності надання кредиту позичальнику та визначити його клас:

клас A – позичальнику рекомендується видача кредиту. Видача кредиту відповідному позичальнику несе мінімальний ризик для кредитодавця;

клас B – позичальнику може бути виданий кредит. Видача кредиту відповідному позичальнику несе допустимий ризик для кредитодавця;

клас C – позичальнику може бути виданий кредит. Видача кредиту відповідному позичальнику несе середній ризик для кредитодавця;

клас D – позичальнику не рекомендується видача кредиту. Видача кредиту відповідному позичальнику несе максимальний ризик для кредитодавця;

клас E – позичальнику не рекомендується видача кредиту. Видача кредиту відповідному позичальнику несе критичний ризик для кредитодавця.

Схематичне зображення скорингової моделі візуально репрезентує алгоритм дій кредитодавця в особі кредитного інспектора під час оцінки кредитоспроможності позичальника.

Україна відноситься до країн, які мають найнижчі розміри середньої заробітної плати порівняно із розвиненими країнами. Тому українці, щоб покращити своє матеріальне становище змушені виїжджати за кордон у пошуках більш прийнятних умов та рівня оплати праці. А частина населення, яка залишилася проживати в країні отримують заробітну плату в “конвертах”, працюють на невигідних умовах і є соціально незахищеними. Тому держава, для покращення рівня добробуту населення, повинна установити мінімальний розмір заробітної плати на рівні реального прожиткового мінімуму; легалізувати виплату заробітної плати; надати пільги та субсидій бідному та малозабезпеченому прошарку населення із перевіркою їхнього рівня життя; припинення воєнних дій; залучити інвестиції та інновації у виробничі процеси, які зумовлять ріст заробітної плати; знизити та спростити рівень оподаткування, що впливає на зменшення тіньового сектору економіки; стримувати рівень інфляції; створити умови для розвитку малого та середнього бізнесу, а це створить нові робочі місця; знизити рівень корупції тощо. 

Отже, банківське іпотечне кредитування має великий потенціал щодо забезпечення суттєвих якісних зрушень в економіці України, оскільки воно вважається ефективною формою залучення довгострокових дешевих фінансових ресурсів для інвестування у розвиток реального сектору господарства. Проте лібералізація кредитної політики в умовах конкуренції, що посилюється, формує загрозу підвищення рівня кредитних ризиків, які беруть на себе банківські інституції. Тому у даний час необхідно особливу увагу приділити формуванню ефективного механізму банківського іпотечного кредитування з урахуванням особливостей інституціонального середовища України. Важливими факторами формування і розвитку механізму іпотечного банківського кредитування є міжнародний досвід та його адаптація до вітчизняної законодавчої бази з урахуванням умов, притаманних сучасній економіці України, зокрема нестачі довгострокових ресурсів і підвищених ризиків. Виходячи з цього обґрунтовано, що розвиток системи іпотечного кредитування доцільно починати з інвестицій у житлове будівництво, оскільки при будівництві житла період від початку інвестицій (видачі іпотечного кредиту) до одержання закінченого будівництвом об'єкта значно коротший, ніж при кредитуванні промисловості

оцінка, кредитоспроможність, позичальник, кредитор, застава, власність, іпотека, кредитування, кредит, ризик, комерційний банк

Antonov, H.D. (2014). Strategic management of the organization. Manual on the specialty 080502 "Economics and management of the enterprise (by industries). M.: INFRA-M.

Vasyurenko, O.V. (2017). Banking operations: a textbook. К.: Znannya, КОО. Р. 243.

Voytyshek, A.V. (2010). Fundamentals of the Monte Carlo method: Manual. Novosibirsk: NGU. Р. 256.

Dzyublyuk, O.V. (2009). Banking. Ternopil: TNEU Publishing House "Economichna dumka". Р. 696.

Yepifanov, A.O. (2007). Comercial banks operations. Text: Manual. Sumy: VTD "Universitetska Knyha". Р. 523.

On Banks and Banking : Law of Ukraine of 15.02.2022. № 1882-IX. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. № 5-6. Р. 30.

On securing creditors' claims and registration of encumbrances : Law of Ukraine of 01.07.2021. № 738-IX. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. № 11. Р. 140.

On Pledge : Law of Ukraine of 14.01.2020. № 440-IX. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. № 28. Р. 188.

On the Deposit Guarantee Fund of Individuals : Law of Ukraine of June 30, 2021. № 1588-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 .

On the Deposit Guarantee Fund of Individuals : Law of Ukraine of April 13, 2022. № 4452-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 .

Kirichenko, T.V. (2018). Financial management: Manual for universities. M.: Dashkov & K. р. 484.

Lavrushin, O.I. (2009). Modern approach to the formation of the optimal loan portfolio. Banking technologies. № 11. 52–65.

Lavrushin, O.I. (2018). Banking risks: Manual. M.: KNORUS. Р. 37.

Kotsovska, R.R. (2015). Banking operations : manual .K.: Znannya. Р. 390.

Zharikova, O.B., Cherkesenko, K.I. (2022). Integration of banks and insurance company’s activities in Ukraine. URL: https://doi.org/10.33445/sds.

Pashchenko, O.V., Zharikova, O.B. (2018). Increasing the competitiveness of Ukrainian dairy products in line with European standards. International Journal of Scientific and Technological Research. Vol 4. No 10.

Zharikova, O.B., Cherkesenko, K.I. (2020). Bank assuance: new challenges and prospects for development in Ukraine . Scientific Journal "Bioeconomics and Agrarian Business". NUBiP. Issue 4. №3. 76-87. URL:http://dx.doi.org/10.31548/bioeconomy.

Zharikova, O., Pashchenko, O.V. (2021). Financial and economic activity of agribusiness according to international standards. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series «Economic Sciences». №42. 64-72. URL: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-42-10/.

Pashchenko, O.V., Zharikova, O.B. (2021). Differentiation of household incomes in modern conditions of economic development. Scientific Journal "Bioeconomics and Agrarian Business" NUBiP. Iss. № 2. 45-55. URL: http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Bioeconomy/article/view/15420

Yukhymenko, P., Sokolska, T., Arbuzova, T., Paska, I., & Zharikova, O., Khakhula, L., Zhytnyk, T. (2020). Formation of the model of state support for the Ukrainian agrarian sector in the market economy: change of the approach. Economic Annals-XXI. 187 (1-2). 75-81. URL: https://doi.org/10.21003/ea.V187-07.