Оптимізація швидкодії позиційних електроприводів за допомогою принципу максимуму
DOI:
https://doi.org/10.31548/energiya5(81).2025.054Анотація
Якість виконання багатьох технологічних процесів залежить у значній мірі від інерційних властивостей виконавчих пристроїв. Як виконавчі пристрої систем автоматичного керування широко застосовуються позиційні електроприводи з серводвигунами, що мають інтегруючі властивості. Оптимізація швидкодії таких електроприводів дозволяє підвищити якість технологічних процесів, зменшити динамічні похибки регулювання, викликані впливом інерційності виконавчого пристрою.
Принцип максимуму є зручним засобом визначення оптимального закону керування як функції фазових координат, тобто засобом синтезу оптимальних регуляторів у замкнених системах, так і функції часу, тобто засобом пошуку оптимальних програмних керувань у розімкнутих системах, якими є позиційні електроприводи з релейним керуванням.
Метою даної роботи є обґрунтування застосування принципу максимуму для задачі оптимізації швидкодії позиційних електроприводів та пошук аналітичного розв`язку такої задачі.
Ключові слова: оптимальне керування, принцип максимуму, електропривод, критерій оптимальності
Посилання
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Енергетика і автоматика
TЦя робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
