Лінгвальні характеристики парентального спілкування у сімейних кінотекстах

Анотація

Анотація. У статті розглянуто лінгвальні характеристики спілкування батьків та дітей, досліджені на матеріалі англомовних сімейних кінотекстів. Об'єктом дослідження є сімейне спілкування, а його предметом є специфіка мовної реалізації основних ролей членів сім'ї, а саме батьків та дітей, представлених у сучасних американських сімейних кінотекстах, в яких ми можемо спостерігати зміщення інтересу від спілкування сиблінгів до парентального спілкування. Парентальне спілкування визначено як один з основних видів особистісно орієнтованого спілкування у сімейній сфері, наряду з матримоніальним спілкуванням та спілкуванням сиблінгів.

В результаті аналізу словникових деффініцій, взятих із семи словників американської версії англійської мови, було визначено основні компоненти значення лексеми family. Шість із них містять позначення батьківства, що дає нам підстави стверджувати, що стосунки між батьками та дітьми є ключовою складовою сімейного спілкування. Домінуюча кількість лексем на позначення батька підтверджує, що в сімейних Голівудських фільмах головна роль відводиться стосункам між дітьми та їх батьком. В останні роки через зміну соціальної ролі жінок, хоча фігура батька залишається ключовою у сімейних фільмах, сучасні фільми в основному зосереджуються на "історії батька і дочки".

Кількісний аналіз фрагментів спілкування між батьками та дітьми, взятих із текстів фільмів, призначених для сімейного перегляду, показує, що що основною лінгвальною формою репрезентації парентального спілкування є діалогічне розмовне мовлення. Під час парентального спілкування виникають різні комунікативні ситуації, в кожній з яких комунікатори використовують певні стратегії, основними з яких визначено стратегії кооперації, конфронтації та нейтралітету. Стратегія кооперації реалізується шляхом підтримання постійного комунікативного контакту, як для інформаційного та впливового спілкування, так і для метакомунікативного спілкування (виражаючи позитивну оцінку партнера) і виражається у згоді та бажанні уникнути конфлікту. Стратегія конфронтації реалізується шляхом вираження тимчасового негативного ставлення до партнера, незгоди з батьком або дитиною. Стратегія нейтралітету реалізується шляхом уникання суперечливих тем розмови та ігнорування їх.