Потреби і проблеми ветеранів/ок війни та захисників/ць в Україніі в умовах воєнного стану

Анотація

У статті розглянуто проблеми і потреби, які виникають у ветеранів/ок війни та Захисників/ць України при поверненні до цивільного життя. За результатами соціологічних досліджень, проведених останнім часом в Україні, найбільше проблем у ветеранів/ок виникає отриманням статусу учасника/ці бойових дій та/або особи з інвалідністю внаслідок війни., Це насамперед, пов’язано із збільшенням кількості військовослужбовців і добровольців, які мають право на відповідний статус, і зі збільшення звернень щодо їхнього оформлення.. Досить гостро є проблема з проходженням військових медичних комісій, що пов’язано з бюрократією, великою кількістю документів, необхідністю їхнього постійного переоформлення через невідповідність форм тощо. Також ветерани/ки, які повернулися із зони бойових дій, потребують медичної допомоги, оздоровлення та фізичної реабілітації, фахової психологічної допомоги. Одним із проблемних питань є низький рівень обізнаності військовослужбовців щодо гарантованих державою соціальних пільг та допомог, механізмів їх отримання, допомоги з працевлаштування та пошуку роботи, у відкритті власної справи, професійної психологічної допомоги. Наразі ветерани/ки не замислюються про подальше працевлаштування або мають сумніви, що взагалі зможуть працювати через проблеми із здоров’ям, каліцтво. Проте питання працевлаштування ветеранів/ок в подальшому, після закінчення війни, стануть нагальними для України. Одним із проблемних питань, що потребує вирішення: певні стереотипи, що існують у роботодавців щодо ветеранів/ок (неврівноважений психічний стан, неконтрольовані емоції, проблеми зі здоров’ям тощо). Одним із шляхів вирішення означених проблем є запровадження у територіальних громадах інституту менторів (консультантів) для військовослужбовців, які будуть інформувати та надавати консультації з оформлення офіційного статусу та отримання гарантованих державою пільги, соціально-психологічних та соціально-економічних послуг. Причому забезпечувати менторство/консультування військовослужбовців потрібно не лише за місцем їхнього перебування після демобілізації, а й за місцем проходження військової служби.