Змістові аспекти підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до формування резильєнтності сімей

Анотація

У статті розкрито необхідність підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до формування здатності сімей до відновлення у складних життєвих обставинах. Доведено,  для того, щоб сім’я могла ефективно вирішувати проблеми, активізувала свої потенційні здатності, задіювала усі можливі ресурси для подолання труднощів, вона повинна мати високий рівень резильєнтності, який забезпечують розвинені комунікаційні, емпатійні та організаційні навички, партнерський тип відносин, здатність до навчання та розвитку, позитивне налаштування та стресостійкість.   Обгрунтовано, що основними здатностями, якими повинен володіти фахівець із соціальної роботи, задля розвитку резильєнтності сімей є такі: організовувати та проводити прийом звернень і повідомлень про сім’ї, які потрапили у складні життєві обставини та потребують соціальної допомоги; оперативно вирішувати кризові ситуації і вживати заходи адекватні ситуації; організовувати інформування громад щодо сімейних цінностей, сімейних форм виховання; надавати допомогу соціально неадаптованим сім’ям у набутті навичок відповідального батьківства та пошуку власних ресурсів для самостійного розв’язання життєвих проблем сім’ї; визначати та оцінювати індивідуальні потреби відповідно до ресурсів сім’ї з ознаками складних життєвих обставин; надавати інформацію та консультації сім’ям, які потрапили у СЖО, з питань чинного законодавства, соціального захисту і забезпечення їх прав та інтересів; розробляти та аргументувати шляхи подолання соціальних проблем та СЖО сім’єю, обирати ефективні методи їх вирішення; складати індивідуальний план подолання СЖО сім’єю; організовувати та здійснювати соціальний супровід  прийомних сімей, ДБСТ та інших форм сімейного виховання; здійснювати заходи соціальної підтримки сімей, спрямованих на подолання або мінімізацію СЖО; володіти елементами психолого-педагогічної підтримки для розвитку здібностей особи, дитини у вирішенні проблем, подоланні стресів, реабілітації, самостійності в процесі подолання чи мінімізації СЖО; стимулювання соціальної активності та здійснення самодопомоги на задоволення життєвих потреб сімей, які перебувають у СЖО.