Гендерні особливості психологічної саморегуляції здобувачів вищої освіти

Анотація

У статті висвітлена проблема гендерних особливостей психологічної саморегуляції здобувачів вищої освіти.  Актуальність означеної проблематики визначається необхідністю забезпечення успіху особистості в освітній діяльності в умовах гендерочутливого закладу вищої освіти. Здійснено короткий аналіз останніх досліджень та публікацій з проблем гендерної освіти та психологічної саморегуляції; обґрунтувано теоретичні і практичні засади психологічної саморегуляції та проблем гендеру в освіті; виокремлено та експериментально перевірено шляхи підвищення рівня саморегуляції здобувачів вищої освіти у закладах вищої освіти. Стаття ознайомлює з результатами емпіричного дослідження, яке було проведено в Національному університеті біоресурсів і природокористування України на гуманітарно-педагогічному факультеті з метою визначення гендерних особливостей психологічної саморегуляції здобувачів вищої освіти. Використовувались наступні методики: методика «Дослідження рівня саморегуляції» (авторська методика І. А Усатова); методика «Дослiдження вольової саморегуляцiї за тестом-опитувальнком А. В. Звєрькова та Е. В. Ейдмана; методика «Стильові особливості саморегуляції поведінки» В. І. Моросанової; нестандартизоване самоспостереження (ведення щоденника самоспостережень); постереження та інтерв'ю. Стаття також містить результатти дослідження рутинних (буденних) технік саморегуляції здобувачів вищої освіти впродовж робочого навчального дня. Аналіз результатів досліджень показав, що здатність до саморегуляції залишається проблемним питанням, оскільки більшість не вміє зберігати стабільний психічний стан у нестандартних ситуаціях освітньої діяльності, особливо під час фізичного та психологічного впливу на них та у нестандартних, стресових ситуаціях. Проте, здобувачі вищої освіти усвідомлюють необхідність розвитку здатності до саморегуляції. Визначені наступні шляхи набуття здобувачами вищої освіти навичок і вмінь емоційної саморегуляції з урахуванням гендерних особливостей, як  психологічний тренінг, аутогенне тренування, розвиток педагогічної техніки, включення гендерних курсів у навчальні плани підготовки фахівців (наприклад, «Гендерна психологія»), організація різноманітних виховних заходів, проведення тренінгів для університетської спільноти. З метою підвищення показників стресостійкості, здатності до вольової саморегуляції та покращення вмінь планування, моделювання, програмування, гнучкості, самостійності та оцінювання результатів власної діяльності учасникам дослідження було запропоновано психотренінг саморагуляції особистості та психотренінг «Гендер в освіті» та запропоновано «Методичні рекомендації покращення рівня саморегуляції у здобувачів вищої освіти на гендерних засадах». Результати повторної діагностики рівнів стресостійкості та саморегуляції у здобувачів вищої освіти показав підвищення цих показників та засвідчив ефективність запропонованої програми. Отже, саморегуляція поведінки є інтегративною властивістю особистості, яка об’єднує інтелектуальну, мотиваційну, вольову, емоційну сферу особистості. Проблеми саморегуляції особистості з метою досягнення її успіху в освітній діяльності стають все більш актуальними для викладачів, науковців, психологів. Виявлення особливостей психологічної саморегуляції в гендерному аспекті та пошук шляхів її вдосконалення є проблемою, яка потребує подальшого наукового дослідження.