Категорія престижності щодо статусу індивіда і сім’ї у вільному світі та в тоталітарних режимах

Анотація

Подано аналіз критеріїв досягнення і визнання престижності й поважності людини та сім’ї з їхніми вражаючими розбіжностями у демократичних суспільствах та тоталітарних режимах. Зазначено, що за наявності усіх гарантованих правовою державою соціальних підстав та рівних можливостей для усіх і кожного реалізувати власні особистісні потенції – індивіди з ентузіазмом залучаються до побудови свого особливого шляху досягнення добробуту. Щодо диктатурних утворень, які досі ідеологічно грунтуються на марксистських нетолерантних та, зрештою, - й фальшивих архаїзмах щодо «експроприації експоприаторів», - то там досі актуальним у свідомості й підсвідомості населення є лицемірно-поважне ставлення до відданих владним колам та лояльних до «лінії керівництва» людей. Саме такі представники нації сприймаються більшістю населення як об’єкт особливої поваги та шани.   Підкреслено, що носієм соціальної престижності виявляється сама особа, яка наділяється в суспільній свідомості (всього суспільства або окремих груп) великим або меншим соціальним престижем. І чим чисельніші такі групи, чим більша кількість таких осіб, щодо яких більшість громадян щиро і без будь-якого остраху й тиску ззовні ставиться з усією повагою, визнає їх авторитет і шанує, - тим менше підстав вважати такий соціум недемократичним, авторитарним чи тоталітарним. При цьому більшість людей врешті-решт найбільш цінують в таких авторитетних і поважних людях  їх наміри, чистоту й благородство прагнень. Але є й ті, для кого на перший план  виходить здатність людини досягти позитивного результату в тій або іншій  конкретній значущій дії.