Ретроспективний аналіз ідей формування екологічної культури студентів університетів наук про життя
DOI:
https://doi.org/10.31548/hspedagog14(4).2023.8-13Анотація
Екологічна культура як розділ науки і комплексна характеристика особистості та її поведінки у соціумі має складний генезис, етапи її формування однозначно пов’язані з розвитком людської цивілізації від етапу зародження продуктивних сил і до сьогодення. Екологічна культура особистості фахівця, особливо того, діяльність якого пов’язана із перетворенням навколишнього середовища, є соціальним замовленням сучасного суспільства, спрямованим на вирішення правил і умов ефективного і безпроблемного співіснування діалектично суперечливої єдності у системі «біосфера – людство». У статті порушено питання ретроспективного аналізу ідей формування екологічної культури: проаналізовано передумови становлення природоохоронної діяльності у різні періоди розвитку людської цивілізації, виокремлено основні історичні періоди та схарактеризовано тенденції її розвитку; проаналізовано теорію формування екологічної культури особистості, яка ґрунтується на системі наукових знань, які, в свою чергу, становлять основи педагогіки і взаємопов’язані з такими науками, як філософія, екологія, культурологія, соціологія, психологія, кожній із яких притаманна своєрідна гносеологічна позиція. Узагальнено положення і підходи міжгалузевої інтеграції наукових висновків щодо особистісного феномену екологічної культури та основних її аспектів, які грунтуються на єдності екологічних знань, ціннісного ставлення до об’єктів природи та демонстрації природоохоронної поведінки.
Посилання
Dolgilevich, M.Y., Vinnychuk, M.M. (2000). Zahalna ekolohiia: navchalnyi posibnyk [General ecology: a study guide]. Zhytomyr Institute of Engineering and Technology, 158.
Dubovy, V., Dubovy, O. (2016). Ekolohichna kultura: navchalnyi posibnyk [Ecological culture: a study guide]. Kherson: Hrin D.S., 256.
Kucheryavy, V. P. Ekolohiia: pidruchnyk [Ecology: a textbook]. Lviv: Svit, 500.
Ninova, T.S. (2001). Pidhotovka maibutnikh uchyteliv khimii do ekolohichnoi osvity i vykhovannia uchniv [Preparation of future chemistry teachers for ecological education and education of students]. Cherkasy, 220.
Prohrama dii «Poriadok dennyi na XXI stolittia» (2000). [Program of Action "Agenda for the XXI Century"]. Kyiv, Intersfera, 360.
Rudyshyn, S. (2011). Filosofski osnovy ekolohichnoi osvity: henezys, suchasni tendentsii rozvytku [Philosophical foundations of environmental education: genesis, modern development trends]. Philosophy of education,1-2(10), 375-389.
Skovoroda, Hryhoriy (1994). Tvory [Writings]. Kyiv: AT «Oberehy», Т.1-528, Т.2.- 480.
Sorochynska, O. A. (2008). Providni tendentsii u protsesi vzaiemodii liudyny i pryrody (istorychnyi aspekt). [Leading trends in the process of human-nature interaction (historical aspect)]. Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University, 37, 206-210.
Chigur R.Yu. (2016). Rol derzhavy u formuvanni ekolohichnoi kultury suspilstva [The role of the state in the formation of environmental culture of society]. Actual problems of philosophy and sociology, 139-143. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/11880/Chyhur%20R.%20Yu..pdf?sequence=1&isAllowed=y
Shevchuk, S. (2018). Arystotel – zasnovnyk nauky (sotsiokulturni ta epistemolohichni determinanty naukovoi prohramy myslytelia) [Aristotle - the founder of science (sociocultural and epistemological determinants of the thinker's scientific program). Bulletin of Lviv University. Series: philosopher-political scientist. studio, 20,115-120.
Haeckel, E. (1869). Generelle Morphologie. Uber Entwicklunsgang und Aufgabe der Zoologie. Bd. 5, 3-15.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
