Землі зруйнованих населених пунктів в Україні: правовий режим, землевпорядна конверсія та економіка постпоселенських територій

Анотація

У статті досліджено землі зруйнованих населених пунктів в Україні як новий об’єкт земельно-правового та землевпорядного регулювання, що формується в умовах повномасштабної війни та не зводиться до традиційної проблематики відбудови. Обґрунтовано, що універсалізація парадигми «build back better» є методологічно недостатньою для українського контексту, оскільки частина зруйнованих міст, селищ і сіл об’єктивно втратила або в перспективі втратить здатність до відновлення як повноцінні поселення через поєднання безпекових, демографічних, економічних та інфраструктурних чинників. Показано, що воєнне руйнування не перетворює територію населеного пункту на юридично вільний простір: навіть за фактичного знелюднення вона залишається структурованою множинністю приватних і публічних речових прав на землю, нерухоме майно та інші об’єкти, що унеможливлює її спонтанне переведення до нового використання без спеціального правового механізму. Метою дослідження є сформувати цілісну науково-практичну концепцію правового режиму земель зруйнованих населених пунктів, визначити критерії їх фактичної втрати поселенської життєздатності, розробити юридично коректний алгоритм землевпорядної конверсії таких територій та обґрунтувати інституційну й економічну модель їх подальшого використання. Методологічну основу становлять аналіз нормативно-правових актів України, міжнародних програмних і аналітичних документів, офіційних даних щодо руйнувань, переміщення населення та протимінної діяльності. Запропоновано робочі поняття «смуга поселенської дезінтеграції» та «грейфілди війни» для позначення колишніх поселенських територій, незворотно пошкоджених війною і позбавлених реалістичної перспективи відновлення як місць постійного проживання. Обґрунтовано необхідність спеціального правового режиму, що має поєднувати аудит життєздатності населеного пункту, інвентаризацію земель і майна, виявлення правовласників, добровільний викуп або примусове відчуження з належною компенсацією, депонування коштів для невстановлених осіб, очищення, рекультивацію та подальшу зміну функціонального використання території. Практична цінність статті полягає у формуванні концептуально й інструментально узгодженої рамки для переходу від політики відбудови до політики правомірної конверсії територій, що втратили поселенську функцію, та для запобігання їх тривалій просторовій занедбаності.

Отримано: 16.03.2026;

Прийнято: 06.04.2026;