Аксіологічно-етичне вчення Юзефа Тішнера у розумінні проблем релігійної антропології

Анотація

Актуальність дослідження полягає у проведенні релігієзнавчого дослідження аксіологічно-етичного вчення польського філософа Юзефа Тішнера у контексті релігійної антропології.

Мета дослідження – розкриття важливості аксіологічно-етичних концепцій Юзефа Тішнера для розуміння проблем релігійної антропо­ло­гії. Наукові методи, що використовувалися у статті такі: феномено­логічний (аналіз теоретичної парадигми польського філософа), герме­невтичний (дослідження конкретних текстів), порівняльний (зіставлен­ня концепцій Ю. Тішнера із вченням інших авторитетних мислителів).

Запропоновано на основі філософської системи Ю. Тішнера розкриття особливої мови релігійного досвіду, який увиразнює роль аксіологічного Я у парадигмі діалогу з Іншим. Доведено, що формування «спільноти сенсу» шляхом розуміння відмінного бачення світу, властивого іншій людині, має бути важливим практичним чинником у сучасних релігійних спільнотах. Проаналізовано, що Ю. Тішнер поєднує філософію зустрічі з аксіологією, в якій для нього найважливішими є саме етичні цінності, що з’являються тоді, коли Я отримує досвід спілкування з Іншим, тим самим віднаходячи і власну сутність.