Тринітарна термінологія у сучасному богослов’ї
Анотація
Доктрина про Трійцю є ключовим вченням християнської церкви. У богословських дискусіях третього і четвертого століть Отці Церкви створили тринітарну термінологію, яка була зрозумілою в їх часи і стала нормативною в християнському богослов’ї основних християнських сповідань. Проте, в сучасному мовному середовищі, тринітарні терміни, якими користувалися Отці набули певних семантичних змін. У статті розглядається субстанційна термінологія, яку використовували Отці для описання єдності Отця, Сина і Святого Духа і персоналістична термінологія для означення і виокремлення божественних осіб. Аналіз субстанційної термінології показує, що кращим способом є представляти божественну сутність в апофатичних термінах. Персоналістична термінологія тринітарного богослов’я Отців, може бути неоднозначно сприйнята в сучасному мовному середовищі. Проте, якщо її представити в поняттях класичного розуміння особистості, то вона стає актуальною і вірно передає оригінальні інтенції творців тринітарної доктрини.
Посилання
Aristotel, (1978). Sochineniya v chetyireh tomah [Works in four volumes]. Moscow, USSR: Myisl, 686.
Bart, K. (2015). Tserkovnaya dogmatika [Church dogma]. Moscow, Russia: Bibleysko-bogoslovskiy institut sv. apostola Andrey, 344.
Origen, (2007). O nachalah [About the beginnings]. St. Petersburg, Russia: Amfora, 464.
Tertulian, (2001). Protiv Prakseya [Against Praxei]. Alfa i Omega, 1(27)-2(28).
Altson, W. P., Stephen, T. D., ed. (1999). Substance and the Trinity in The Trinity. Oxford, England: University Press, 424.
Feenstra, R. J., Plantinga, ed. (19909). Trinity, Incarnation, and Atonement. South Bend, USA: University of Notre Dame Press, 236.
Gunton, C. E. (1991). The Promise of Trinitarian Theology. Edinburgh, Scotland: T & T Clark, 242.
Macmurray, J., (1996). Persons in Relation. London, England: Faber and Faber, 235.
Olson, R. E., (1999). The Story of Christian Theology. Westmont, USA: Inter Varsity Press, 652.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).