Мережа природно-заповідного фонду Українських Карпат



С. Ю. Попович

Анотація


Актуальність проблеми випливає з необхідності розбудови Карпатської екомережі на основі регіональної мережі природно-заповідного фонду, що нині є головною стратегією розвитку територіальної охорони природи у світі. Метою представленого геосозологічного аналізу було встановлення кількісних і якісних показників мережі природно-заповідного фонду та визначення нинішнього відсотка заповідності в Українських Карпатах. У зв’язку з цим, взявши за основу науково-історичний підхід, в основу якого покладено хронологічну схему розвитку подій, описано три періоди історії формування мережі природоохоронних територій в Українських Карпатах, а саме: 1) ХІІ століття – 1939 рік; 2) 1940–1990 роки; 3) 1991 рік – донині. Інтенсивний розвиток мережі природоохоронних територій спостерігався у ХVІІІ-ХІХ століттях. Минуле ХХ століття відзначилося масовим заповіданням та уточненням заповідного статусу для раніше створених об’єктів, пік їхнього заповідання припав на 60-80-ті роки цього століття. Сучасну мережу природно-заповідного фонду Українських Карпат представлено 1274 об’єктами, з яких один біосферний і один природний заповідники, 11 національних природних парків, вісім регіональних ландшафтних парків, 186 заказників, 725 пам’яток природи, 230 заповідних урочищ, два ботанічні сади, 12 дендропарків, 98 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, відсутні зоопарки. Вони разом займають 540640,0 га. Для отримання цих показників застосовано, як основний, статистично-інвентаризаційний метод досліджень, а також використано деякі загальнонаукові методи: аналітико-синтетичний та системний підходи, порівняльну оцінку. Рівень категоріальної, об’єктної й адміністративно-територіальної репрезентативності відображає ступінь розвитку регіональної мережі природно-заповідного фонду. Показник заповідності в Українських Карпатах становить 15,5  %. Із чотирьох адміністративних областей цього природно-географічного регіону категоріальну та об’єктну структуру природно-заповідного фонду оптимальніше сформовано у Закарпатській області (23 категорії та підкатегорії із 26, 469 об’єктів).

Повний текст:

PDF

Посилання


Борейко В. Е. стория заповедного дела в Украине. Серия стория охраны природы. К.: Эколого-культурный центр, 2002. Вып. 30. 272 с.

Виявлення територій, придатних для оголошення об’єктами природно-заповідного фонду. Інструктивні та методичні матеріали. [О. Василюк, К. Норенко, К. Полянська та ін.]. За заг. ред. О. Кравченко. Львів : Манускрипт, 2018. 136 с.

Гамор Ф. Д., Парчук Г. В. Розвиток державної політики України з охорони природи Карпат. Наук. записки Держ. природознач. музею. 2004. Вип. 20. С. 149-153.

Голубець М. А. Основи відновлення функціональної суті карпатських лісів. Львів : Манускрипт, 2016. 144 с.

Доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області за 2018 рік. Ужгород : Департамент екол. та природ. ресурсів Закарпатської ОДА, 2019. 166 с.

Екологічний паспорт Івано-Франківської області за 2018 рік. Івано-Франківськ : Управління екол. та природ. ресурсів Івано-Франківської ОДА, 2019. 147 с.

Екологічний паспорт Львівської області за 2018 рік. Львів : Департамент екол. та природ. ресурсів Львівської ОДА, 2019. 197 с.

Екологічний паспорт Чернівецької області за 2017 рік. Чернівці : Управління екол. та природ. ресурсів Чернівецької ОДА, 2018. 114 с.

Заповідні перлини Буковини: атлас-довідник. Наук. ред. І. І. Чорней, В. П. Коржик, І. В. Скільський, М. В. Білоконь, М. М. Аврам. Чернівці : Друк Арт, 2017. 256 с.

Калуцький І. Ф., Олійник В. С. Стихійні явища в гірсько-лісових умовах Українських Карпат (вітровали, паводки, ерозія ґрунту). Львів : Камула, 2007. 240 с.

Кліматогенні зміни рослинного світу Українських Карпат: монографія. [Дідух Я. П., Чорней І. І., Буджак В. В. та ін.]. Наук. ред. Я. П. Дідух, І. І. Чорней. Чернівці : Друк Арт, 2016. 280 с.

Кобів Ю. Й. Глобальні кліматичні зміни як загроза видовій біорізноманітності високогір’я Українських Карпат. Укр. ботан. журн. 2009. Т. 66, № 4. С. 451-465.

Ковальчук А. А. Заповідна справа: науково-довідникове видання. Ужгород : підприємство “Ліра”, 2002. 312 с.

Леоненко В. Б. Стеценко М. П., Возний Ю. М. Атлас об’єктів природно-заповідного фонду України. Додаток до атласу об’єктів природно-заповідного фонду України. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. 73 с. 142 с.

Маринич О. М., Пархоменко Г. О., Петренко О. М., Шищенко П. Г. Удосконалена схема фізико-географічного районування України. Укр. геогр. журн. 2003. Т. 41. С. 16-20.

Михайлович Н. В. Мережа природно-заповідного фонду штучних об’єктів Українських Карпат. Наук. вісник НЛТУ: зб. наук.-техн. праць. 2014. Вип. 24.6. С. 95-102.

Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій. [Стойко С. М., Мілкіна Л. І., Солодкова Т. І. та ін.]. Київ: Наук. думка, 1980. 264 с.

Палінчак М. М., Дяченко І. Б., Рошко С. М. Еволюція та особливості становлення природно-заповідних територій Закарпатської області. Наук. вісник Ужгород. нац. ун-ту. 2018. Вип. 18. Ч. 2. С. 130-134.

Петрова Л. М. Структура мережі заповідних об’єктів Заходу України. Наук. вісник УкрДЛТУ: зб. наук.-техн. праць. 2004. Вип. 14.8. С. 80-88.

Петрова Л., Третяк П. Природно-заповідний фонд Українських Карпат. Праці Наук. товариства ім. Шевченка. 2003. Т. XII: Екол. збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. С. 246-256.

Попович С. Ю. Основні структурні елементи Карпатської екомережі. Заповідна справа в Україні. 2007 а. Т. 13. Вип. 1-2. С. 80-89.

Попович С. Ю. Природно-заповідна справа: навчальний посібник. К. : Арістей, 2007 б. 480 с.

Попович С. Ю. Становлення та сучасний стан мережі природно-заповідного фонду степової зони України. Заповідна справа в Україні. 2012. Т. 18. Вип. 1-2. С. 4-11.

Попович С. Ю. Мережа природно-заповідного фонду Українського Полісся. Заповідна справа. 2016. Т. 22. Вип. 1. С. 42-47.

Попович С. Ю. Мережа природно-заповідного фонду зони широколистяних лісів України. Флористичне і ценотичне різноманіття у відновленні, охороні та збереженні рослинного світу: монографія. За заг. ред. С. М. Ніколаєнка. К. : Вид-во Ліра-К, 2018. С. 225-247.

Попович С. Ю., Василенко В. С. Екомережа Лісостепу України (картосхема та її легенда). Заповідна справа в Україні. 2009. Т.15. Вип. 1. С. 1-5.

Попович С. Ю., Михайлович Н. В., Грисюк Т. С. Репрезентованість Pinus cembra (Pinaceae) у природно-заповідному фонді України. Укр. ботан. журн. 2019. Т. 76. № 6. С. 533-541.

Природно-заповідний фонд Закарпатської області. За ред. С. С. Поп. Ужгород: Карпати, 2011. 256 с.

Природно-заповідний фонд. Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області. Електронний ресурс. URL. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

Природно-заповідний фонд України: території та об’єкти загальнодержавного значення. К. : ТОВ “Центр екологічної освіти та інформаціїˮ, 2009. 332 с.

Солодкий В. Д. Дослідження флори проектованого НПП “Буковинське передгір’яˮ. Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття: мат. міжн. наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю функц. високогір. біол. стаціонару “Пожижевськаˮ (Львів-Пожижевська, 23-27 вересня 2008 р.). Львів, 2008. С. 384-386.

Солодкий В., Царик Й., Шутак Г. Обґрунтування доцільності створення НПП “Буковинські гірські лісиˮ. Біологічні студії. 2010. Т. 4. № 2. С. 121-126.

Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно. Ужгород : Карпати, 1977. 176 с.

Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. Львів : Світ, 1991. 248 с.

Стойко С., Петрова Л. Репрезентативність природно-заповідного фонду на Львівщині та шляхи створення його оптимальної мережі. Праці Наук. товариства ім. Шевченка. 2001. Т. VII: Екол. збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. С. 210-220.

Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. Ужгород : Карпати, 1985. 136 с.

Третяк П. Р. Становлення охорони природи в Галичині та проблеми розбудови мережі заповідних територій. Наук вісник УкрДЛТУ: зб. наук.-техн. праць. 2004. Вип. 14.8. С. 124-133.

Фурдичко О. І. Карпатські ліси: проблеми екологічної безпеки і сталого розвитку гірського регіону. Львів : Бібльос, 2002. 192 с.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.