Свідомість та самосвідомість у психоаналітичному, феноменологічному та екзистенційному дискурсі

Автор(и)

  • L. A. Chekal Національний університет біоресурсів та природокористування України

DOI:

https://doi.org/10.31548/hspedagog2020.04.130

Анотація

Очевидно, найяскравішим і найбільш структурованим поданням інтерпретації структури психіки та рефлексії ХХ ст. є психоаналіз австрійського психотерапевта З. Фрейда. Сутність ірраціональної рефлексії З. Фрейда полягає в конституюванні несвідомого (підсвідомого "Воно") як глобального чинника усієї життєдіяльності людини. "Воно" структурується Фрейдом як чотири шари конструкції з інстинктів, рефлексів та потягів, де нижчим шаром є прояви "первісного дикуна" з його вибуховими афектами (на кшталт, злякався невідомого - вигукнув щось і побіг...). Другим шаром несвідомого у цій умовній структурі є "спогади дитинства" ( сукупність емоційних дефіцитів та нереалізацій, які утворили так звані "комлекси"). 

Посилання

Гуссерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки. Київ: ППС-2002, 2009. 356 с.

Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. Філософія. Підручник. Вид. 3-тє. Київ: Академвидав, 2009. 592 с.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Москва: АСТ, 2015. 928 с.

Фрейд З. Психология бессознательного. Москва: Просвещение, 1990. 448 с.

Хайдеггер М. Время и Бытие. Москва: Республика, 1993. 447 с.

Юнг К.Г. Архетипи і колективне несвідоме (Переклад українською). Львів: Астролябія, 2012. 588 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-16

Номер

Розділ

Статті