Еколого-економічні аспекти лісорозведення в Україні в контексті сталого землекористування

Анотація

За останні півстоліття загальна площа лісів країн світу істотно скоротилася. Україна належить до малолісних і лісодефіцитних країн, оскільки рівень лісистості становить 15,9% за необхідного оптимального значення 25–30 %. Степові райони характеризуються 1,9–4,8 % лісистості. Сучасна загальна площа лісових ділянок, які належать до лісового фонду України, становить 10,4 млн га, в тому числі вкриті лісовою рослинністю  9,6 млн га, близько 3,5 млн га лісів мають обмеження у лісокористуванні. В період 2008–2017 рр. в Україні вирубано 4,03 млн га лісів і додатково знищено пожежею, шкідниками, буреломами і браконьєрами близько 170,7 тис. га, із них відновлено лише 16,3% цієї площі. Для забезпечення оптимальних показників лісистості потрібно диференційовано відновити площі лісів в Україні на 6,0–9,2 млн. га. Середня полезахисна лісистість у окремих фізико-географічних зонах України варіює в межах 1,3-1,5%, оптимальна повинна становити 3-4,5%. Зокрема, близько 76,0% території зони Степу України мають недостатній рівень лісистості, що обумовлює систематичні негативні прояви водної та вітрової ерозії. Дана ситуація ускладнюється високим рівнем сільськогосподарської освоєності південних регіонів – до 97%, що обумовлює низьку ступінь екологічної стійкості ландшафтів до збереження родючості ґрунтів. Ретроспективним аналізом відзначено значне зменшення площ полезахисних лісосмуг за останні 60 років у 1,9–2,3 рази. Загальні втрати захисних лісових смуг в Україні за останні 10 років складають 10 071 га, що послабило природоохоронної функції лісонасадження та викликало масштабні прояви водної і вітрової ерозії. У дослідженнях використано дані Державної служби статистики і Держгеокадастру Україні за 2008–2017 рр. Дешифрування даних дистанційного зондування Землі та використання серії коректно каліброваних супутникових знімків MODIS (геометричне розрізнення 230×230 м) забезпечило можливість визначення співвідношення просторового розподілу лісного фонду та розораності сільськогосподарських угідь  на території України.  Із застосуванням модуля Zonal Statistics of Spatial Analyst Tools програми ArcGIS визначено лісистість і розораність угідь в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць. Складана ситуація в Україні, за якої стан лісових екосистем не відповідає еколого-економічним вимогам, спричинена складністю прийняття управлінських рішень в галузі лісового господарства. Одержані результати дозволяють обґрунтувати необхідність просторово-диференційних заходів лісовідновлення і впровадження земле- та водоохоронних заходів щодо оптимізації земельного фонду на основі адаптивно-ландшафтних принципах, які дозволять створити передумови для раціонального використання та оздоровлення лісних і земельних ресурсів України в контексті сталого землекористування.

Ключові слова: еколого-економічні аспекти, лісний фонд, захисні лісові смуги, лісистість, розораність, екологічна стійкість, стале землекористування, Україна, геомоделювання.