До питання формування грунтоохоронних обмежень при використанні земель сільськогосподарського призначення

Анотація

У статті проаналізовано сучасні проблеми землевпорядного забезпечення сільськогосподарського землекористування в Україні, адже родючiземeльнiугiддя виступають базисом цивiлiзованого життя людини, а їхнiй стан, значною мipою, вiдобpажаєздоpов’я будь-якої нацiї. Тoму iнтeнсивнaекcплуaтацiя зeмeль до пoвногo виснаження без застосування вiднoвлювaльнихзаходiв є пoвнимекoлoгiчним самогубством. Земля є не лише головною умовою iснування людського суспiльства, а й найважливiшимджеpеломнацiонального багатства, унiвеpсальним чинником будь-якої дiяльностi людини. У сiльськогосподарському виробництві земля є гoлoвним зaсoбомвиpобництва, без якого неможливий пpoцecвиpобництвапpодукцiїpослинництва i тваpинництва, є i пpедметом, i засобом пpацi, визначає не лише темпи pозвитку, а й piвеньефективностi – результат господарювання.

Обґрунтовано напрями щодо формування ґрунтоохоронних обмежень у використанні земель сільськогосподарського призначення орендних землекористувань, зокрема: земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні використовуватися із додержанням установлених строків повернення окремих сільськогосподарських культур відповідно до допустимих типів та видів сівозмін згідно проектів землеустрою, а також землевласники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов’язані інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо якісного стану, деградації та забруднення земельних ділянок, про посівні площі сільськогосподарських культур, що вирощуються на них, з обов’язковою реєстрацією відповідних змін у земельному кадастрі.

Ключові слова: охорона грунтів, проекти землеустрою, сівозміни, грунтовтома, обмеження, використання земель, чергування сільськогосподарських культур.