Оптимізація структури сільськогосподарських угідь як основа сталого розвитку сільських територій

Анотація

Проаналізовано сучасну структуру сільськогосподарських угідь, що сформувалась в умовах кардинального реформування земельних відносин в сільській місцевості. Встановлено, що ця структура в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності не відповідає принципам раціонального природокористування через надмірну частку орних земель і низьку – екологічно стійких угідь. При цьому, частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь в недержавних аграрних підприємствах на 11-12% вища, ніж в державних, що пояснюється намаганням приватних підприємців – орендарів збільшити обсяги сільськогосподарського виробництва шляхом розширення площі орних земель. Надзвичайно високий рівень розораності сільськогосподарських угідь є наслідком екстенсивного використання земельних ресурсів і основною причиною поширення деградаційних процесів. Єдиним засобом вирішення цієї проблеми є розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
Показано, що сталий розвиток сільських територій неможливий без удосконалення структури посівних площ, основним недоліком якої на сучасному етапі є ринково обумовлена надмірна частка високорентабельних культур технічної групи і дуже низька – кормових культур, що може бути причиною не тільки екологічних, а й соціально-економічних негараздів. Оптимізацію структури посівних площ сільськогосподарських культур необхідно проводити на засадах еколого-ландшафтного землеустрою з врахуванням грунтово-кліматичних умов конкретних сільських територій та ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: сільськогосподарські угіддя, структура посівних площ, аграрні підприємства, організація території, сівозміна.