Роль вільфредо парето в розвитку теорії суспільного добробуту

Анотація

Стаття присвячена внеску видатного італійського економіста Вільфредо Парето в теорію суспільного добробуту. Висвітлено основні теоретичні здобутки економіста щодо визначення та вимірювання суспільного добробуту. Вільфредо Парето відхиляв принцип кількісної корисності та розробив власну концепцію максимізації добробуту через теорію такого оптимального розподілу ресурсів, в тому числі товарів, при якому будь-який їх перерозподіл не призведе до збільшення корисності індивіда без зменшення корисності для інших індивідів. Надаючи визначального значення саме ефективному розподілу ресурсів на противагу їх нескінченній максимізації, В. Парето вперше за багато років розвитку економічної думки зазначив, що джерелами добробуту суспільства не можна вважати виключно збагачення матеріальними благами, оскільки вагоме значення є можливість їх ефективного перерозподілу на засадах гуманності та високих морально-етичних цінностей. Тобто вперше в теорії добробуту набуває значення рівень людського розвитку суспільства, його моральні цінності, вага етичних та гуманістичних принципів. Наведені підходи надають можливість визначити відносний критерій ефективності або оптимальності для функціонування економічної системи. Він конкретизує стан оптимальності за таким принципом: це досягнення такого стану, коли ніхто не може покращити своє становище, не отримавши при цьому гірше. Вказано на важливість визначення оптимуму з точки зору виробництва. При цьому мова йде про структуру виробництва за певного обсягу ресурсів і технічного забезпечення, яка, за його підходом, стає оптимальною, коли неможливо збільшити виробництво одного товару без одночасного зниження виробництва. Така оптимальна ситуація має місце, коли граничні продуктивності факторів виробництва однакові в усіх варіантах їх застосування. Зроблено аналіз положень, де зростання суспільного добробуту стосується не обсягу виробництва чи ресурсів, а споживання матеріалів і створення сукупного суспільного попиту. Оскільки, відповідно до термінології, валовий випуск і валовий дохід країни є одним і тим же (оцінка обсягів виробництва дорівнює сумі виплат власникам вхідних ресурсів), «Оптимум Парето» є максимальне виробництво (або доходу) економіки і є найбільш ефективним оперативним показником. З точки зору прийняття політичних рішень, ідея «оптимуму Парето» призводить до наступного критерію Парето для формулювання політичних цілей: зміна соціальної політики виправдана, якщо в результаті такої зміни всі члени суспільства буде краще, або якщо покращення торкнеться деяких його членів, а стан усіх інших не погіршиться. Такий розподіл благ в економіці в іншому випадку є ефективним, коли їх неможливо перерозподілити для покращення становища одного члена суспільства без одночасного погіршення становища іншого члена суспільства. На основі цього консолідуючою ідеєю в Україні, має стати якість життя, яка сприятиме саме нації вибудувати особистий шлях подальшого розвитку, де відбудеться формування умов для успішної реалізації особистості, виступить базовим рушієм оцінки економічних реформ